А сердце - чистейшей породы!

Моя юність означилась великою любов'ю. Любов'ю до усього живого, а особливо до кішок і собак. З тих самих пір я їх не боюсь, ні шиплячих з шерстю дибом, ні з оскалом, великих, як вовки. От не боюся і вони мене не чіпають.

А сердце - чистейшей породы!

Боюся іншого. Перед собаками тремтять більшість  моїх знайомих. І мають вагомі підстави. Наш маленький камерний висококультурний людський Ужгород  розсварився із Ужгородом собачим, чи котячим, чи пташиним. Ви зрозуміли – розсварився з усією природою. І  ненависть уже в розпалі. Собачі зграї нападають на беззахисних людей (статистику покусаних легко віднайти в Інтернеті). Люди жорстоко вбивають собак. Настільки жорстоко – що уже давно стали НЕлюдами.  

Любите гуляти містом? Літо ж на дворі… А як вам міські аромати? Будьте певні – де відчуєте запах смерті – там у кущах розбухлий труп собаки. (бачила). Їх навіть не прибирають з вулиць та скверів!

А чи бачили, як страшно помирає отруєний пес? Тиждень тому ми намагалися врятувати одного невдаху, що криком кричав на усе місто від болю. Собака померла у муках і з ненавистю до нас…

Хто  винен у цьому безладі? Питання уже давно з розряду риторичних. Але хтось таки відповість. За все: за покусаних людей і за жорстоко знищених тварин. За цю війну без правил і без дати перемоги. Це закон природи!

Читайте дітям хороші твори про тварин. Ми сусіди на цій планеті. Добрі сусіди. І так має бути завжди!

не пропустіть посилання

http://www.litera.ru/stixiya/authors/asadov/xozyain-pogladil-rukoyu.html

Пам’яті мого доброго і вірного друга Норки присвячується…

 

05 липня 2010р.

Теги: Ужгород, бродячі пси, отруєння