Спогади про минуле життя

Блик Ольга 2010-11-12 / 18:20:00
Пане Олеже, мене звати Блик Ольга, я журналіст Нового каналу, програма "Новий погляд". Це документальна передача, яка висвітлює різні аспекти людського життя. Наразі ми робимо випуск про пам"ять. Мене зацікавив ваш матеріал, адже ви пишете, що змогли згадати значимі речі зі свого минулого життя (якщо це не фігура мови:)) ) скажіть, чи погодитеся ви дати нам інтерв"ю? будь ласка, зв"яжіться зі мною за цією адресою werwa-olla@bigmir.net або за телефоном 0934832738. чекаю на вашу відповідь.

Ірина Мадрига 2010-06-22 / 20:54:00
Олеже, яка краса! Подивившись, вирішила, що вже й сама дозріла до власного блогу.

То що там слід мені зробити?

Якщо не важко, напишіть мені на адресу madriga10000@gmail.com

З телефоном у мене вже зо два місяці проблеми. То ремонтую ще, то знову ремонтую, то він вже прцює, то знову не працює. Тож поки отримаю першу пенсію, мушу перебиватися в спілкуванні виключно Інтернетом:)

Заздалегідь дякую.

KK 2010-06-22 / 01:33:00
П. Олегу - шеф мій вислав ілектричною почтою до коста ріки деякі інформації про Вашого городу. Він навіть вислав одних із Ваших фотоґрафій - десятий який включає Ваше 'озеро' Йому спеціально сподобалося Ваше вжиття локаьних закарпатських рослин і квітів. Я мав можливість минулого року відвідати в міннесоті 'азіатський город', де майже всі каміння і рослини були природними до міннесоти. Будь ласка і опишіть ще трошки про Вашого озера, який він за великий, чи є ще якась споріднина річка, і які Ви справді уживали рослин які окружують озеро (чи мали, чи маєти якісь особисті трудності із збереженням озера?)?...

Олег Диба 2010-06-16 / 01:10:00

Пане КК, насправді я не вважаю, що те, що я роблю у себе в дворі, чи робив у якихось ландшафтних проектах, є "абсолютно приголомшливим". Двір, по-перше, в плані оформлення абсолютно не завершений, а саме озерце - класичне підтвердження класичного принципу, котрий говорить, що "немає нічого постійнішого, ніж тимчасове". Бо свого часу, в силу певних причин, я його зробив нашвидкоруч, і не завершив, відклавши на потім. Не можу завершити досі... :)



Двір почав переоформляти лише торік (і то, що принципово, потрохи, виключно власними силами). Фактично, завершеною є тільки відображена на цих фото зона з бамбуками, все решта - в процесі переробки... Деякі з висаджених наприкінці минулого літа бамбуків досягнуть оптимального розміру і вигляду не раніше, як за два роки. Сподіваюся, що я ще стільки проживу... :)



Оскільки маю зараз обмаль часу через ряд нагальніших справ, закину щось із фото трохи пізніше. Просто не переконаний, що це буде цікаво іншим читачам...



Сьогодні частково познайомився із запропонованим вами сайтом Made Wijaya. Гарно, навіть дуже. Але це проекти Азії тропічних форм і великих просторів. Мені ж, як уже писав, органічно ближчий досвід японців - їх "випродукуване не змарнованими тисячоліттями вміння бути Богом на своєму МАЛЕНЬКОМУ КЛАПТИКУ СКЕЛЯСТОЇ ЗЕМЛІ"...

KK 2010-06-15 / 21:43:00
'absolutely stunning' = 'абсолютно приголомшує' оцінка фотографії Вашої творчості, з флориди! Будь ласка давайте чим скорше ще фотоґрафії разом з поясненням!

Олег Диба 2010-06-15 / 18:24:00
Пане ember, прошу вибачення, що відповів не одразу: майже цілий день не був коло комп'ютера.



Я з задоволенням допоможу вам реалізувати вашу мрію - тим більше, що, при бажанні, здійснити це не так і важко.



Скиньте на електоронну адресу сайту з поміткою "Для Олега Диби" якісь ваші кординати - електронку, або мобільний, і я обов'язково вам відпишу або зателефоную.



P.S. Дякую за добрі слова

ember 2010-06-15 / 14:09:00
U menja tozhe ochenj mnogo vechno zeljonykh derev i kustov. Pljus ochenj monogo raznykh zhivatnykh. No moja mechta - ozero. Khotel zdelatj uzhe v etom godu, no zhalj ne poluchilosj (Khotja sejchas ne bylo bu problem s vodoj:) Oleg, kogda mozhno k tebe za konsuljtatsiej obratitjsja. To shto pokazal, eto neboljshoj kusok zemnovo raja!

Олег Диба 2010-06-14 / 21:31:00

Між словосполученням "мусимо витягти" і словом "витягти" в розумінні доконаного факту - прірва... :)

Алла 2010-06-14 / 21:21:00
Олеже, ну тепер просто мусимо тебе витягти) і... ти знаєш, якщо я щось намірилася)

Василь Роман 2010-06-14 / 20:43:00
Олег , як бачимо, є й радісні промінчики у привідкритому вікні.

І твій щедрий фото-жест в блогсфері резонує безумовноочікуваним позитивом:))

KK 2010-06-14 / 20:23:00
Пане Олегу - я увірен що Ваш вибраний життєвий шлях, для Вас най кращим! Але все одно, гарно бачити що Ваш минулий житєвий шлях Вам пошастило в тім що помогло Вам знайти спокій у Вашому сучесному житті. Як і Ви, я цікавлюся городами азіяцького стилю. Ба, і не тільки. В нутрі в мої хаті все створено, на кшталт українського/азіацького дізайну. Маю не погану колєкцію українських (буковинських/гуцулських) килимів і вишиванок які покрашують хату. Ще з молодого віку мене тягнуло до еґзотики азії, і в тому аспекту до україни також. Справді, вплив з азії на українську культуру, не менш чим з европи.



Мені буде цікаво бачити більше знимок твого города, спеціально із тропичних рослин. У нашому проєкті, в кости ріки, ми передбачуємо також став із коями. У нас мабуть багато більше землі чим у Вас (120 акрів), але принципи ті ж самі? Може колись і звернусь до Вас для більш технічної інформації. Але це можемо обговорювати більш приватно. Чи мали часу зоглянути до блоги Made Wijaya? Не пропустіть, він справді вартий Вашого часу.

Олег Диба 2010-06-14 / 19:48:00
Пане КК, я дуже вам вдячний за таке доброзичливе сприйняття і таку популяризацію моєї "творчості". По суті, ландшафтний дизайн належить до ряду моїх захоплень, котрі я на певному етапі трансформував і в заробляння грошей - у формі, комфортній і можливій для мене. Однак те, що перетворюється на бізнес, швидко переходить з категорії душі в іншу, до певної міри навіть протилежну якість. А тому, навіть попри те, що той рівень, якого я досяг у ландшафтному дизайні, для когось би був мрією і планкою всього життя, я відмовився від нього і відійшов убік - аби вберегти свободу, яку ціную вище. Може, у такому короткому викладі це і звучить дещо пафосно, але насправді маю такий скверний характер, що змушує без жалю покидати здобуті вершини, тим більше - заради важливіших (у моєму розумінні) цінностей...



Щодо коропів, то, як ви кажете, стрибати як коні я їх не навчив, але їсти після постукування каменем на березі вони випливають. Щодо тієї світлини з кої, що вистрибнув із води, то, вашими пальцями на клавіатурі у даному разі керував Бог. Бо сам я забув уточнити, що це єдине з цих фото, яке зробив не я. Належить воно авторству мого доброго знайомого пана Вячеслава-Анатолія Матєйки, котрий якось, перебуваючи в мене в гостях, навів фотоапарат на озеро, аби зробити якийсь звичайний знімок, і тут короп вискочив із води - практично саме в той момент, коли клацав затвор, і в тому місці, куди було спрямовано об'єктив фотоапарата. Йому і вся вдячність за цю цікаву фотомить. Спеціально, постановочно зафіксувати такий момент - практично неможливо...

Олег Диба 2010-06-14 / 19:11:00
Ганнусю, якщо вам вдасться зробити такий подвиг (що, практично, на грані неможливого) і витягнути мене на котрийсь із таких паті - це було би щось. Передусім, для мене. Але, знаючи себе, я сам майже не вірю в свою здатність вирватися у світ людей, від якого я свого часу, мабуть, дуже втомився, і з меншим чи більшим успіхом намагаюся утекти. Причому, наголошую: ти, Іра, Люда, Алла не належите до тієї частини світу людей, від котрої я свого часу рятував себе створенням свого власного мікросвіту, частину котрого відобразив на цих фото. Зовсім навпаки. А тому, аби ви повірили в правдивість цих моїх слів, привселюдно обіцяю, що якщо я коли-небудь і наважуся знову зробити якусь чергову вилазку світ, то це, в першу чергу, до вас.



Це за умови, якщо наважуся. Але я ще поки що не згадав, як це - робити харакірі... :)

KK 2010-06-14 / 18:34:00
Ще раз дивлюся на ці фотоґрафії, і не можу налюбитися із калабанйою (ставкою?). Чудово. Ви що Олегу, маєти часу ще і привчати риб коли скакати, як і коні? (фотоґрафія скакунки в часно вдалось!) Я уже послав цю статтю до колег у флориді

і в кости ріки з якими сам працюю над подібним проєктом. Скоро будети знаними по цілому світі як українським Made Wijaya!

Г.Т. 2010-06-14 / 15:33:00
О, ну тоді крім мохіто-паті зробимо і суші-паті, бо нас з Ірою Саша Попович навчив їх робити : )

Олег Диба 2010-06-14 / 15:05:00
Може й збереглися, але я про це не знаю...:)



Візуальні образи легше перевірити: побачив десь - в книжці, по телевізору чи в і-неті - зображення бамбука, латаття чи коропів-кої, і одразу - о, це моє...



Їжу ж потрібно перевіряти на смак. А з чим мені порівнювати, якщо я ніколи не пробував у ЦЬОМУ житті страви японської кухні?..



Як попробую, порівняю і зроблю висновок, обов'язково з тобою поділюся враженнями...



Зрештою, самому цікаво... Навіть тягне... :))

Г.Т. 2010-06-14 / 14:44:00
Краса... Латаття - божественне...) А до кулінарії збереглися симпатії?

KK 2010-06-14 / 02:37:00
Олегу - Не можу дочекатися Ваші фото 'пальму, евкаліпт, банан і деревовидну папороть' і 'фото кількох великих ландшафтних проектів, які я реалізовував'. Цікаво знати розмірів Вашого городу і також калабаню яку Ви творили для коїнів. На певно ця калабаня і вимагала трошечки роботу щоби утворити? А поки Вам вдасться книгу дістати Made Wijaya (і це на певно буде) то пропаную Вам подивитися на власного блогу цйого ґенія http://www.ptwijaya.com/. Шасливого Вам медитацій...

Олег Диба 2010-06-13 / 23:49:00

Ви не зрозуміли, пане Миколо. Бо надто буквально сприйняли зображення. А я все, що хотів сказати, сказав у тексті. Перепрошую...

Микола Староста (Жалива) 2010-06-13 / 23:40:00
Все класно пан Олег... але мечі які ви (підсвідомо) поклали в кінці вашої фотосесії ... не до добра.