А ви знаєте, хто такий Цезар Кухоль?

Елла 2010-03-23 / 15:51:00
Є одна обласна газета - ніби й поважна, і читають її, і цікаві там матеріали - але з граматикою сутужно. Звичайно, вирішили зекономити на зарплаті літредактора. З одного боку ясно - економічна криза, економлять де і як можуть, а з іншого - люди, але вас же читає народ. Тільки в одній публікації тієї газети я знайшла з десяток помилок граматичних. Чесно кажучи, трохи соромно за колег

Евеліна 2010-03-20 / 23:10:00
До 414



В університеті проходила дисципліну "Літературне редагування". У нас викладали Галина Шаповалова і Василь Путрашик, який працює літературним редактором у ЗІА "Простір".


Веду до того, що в деяких редакціях працюють не лише коректори, а й літредактори. Завдання останнього - перевіряти і фактаж, і імена з прізвищами. Все перевіряти. Але у нас все спрощено. Відповідальність несе лише автор.



P.S. На мою думку, коли в молодих амбіції - це все ж природньо. Але коли ці нещасні амбіції задівають зрілих людей, то це вже проблема у них самих. Гадаю, варто закривати очі на юнацький максималізм. Адже у старших колег і життєвий досвід, і мудрість. І саме це робить їх розумнішими. Моя думка - варто до всього ставитися простіше. Але це виключно моя думка.

Евеліна 2010-03-20 / 22:55:00
Це просто в Україні така журналістика. За ці ляпи, як правило, ніхто не несе відповідальності. У нас журналістика практично не контролюється. Проходять не лише ляпи, а й суцільний плагіат, за що мали би карати.

414 2010-03-20 / 19:09:00
Коректори мають правити граматику і опечатки, а за фактаж відповідає автор матеріалу

В.С. 2010-03-19 / 23:44:00
Одна справа ляпнути в розважальному ефірі. Геть інша - коли таку помилку допускають у тексті журналісти, й не виправляють коректори :)

Eva 2010-03-19 / 22:01:00
Юрію

Бо з ляпами завжди так: спочатку смішно, а потім гірко. Гірко від того, що журналісти, які би теж мали сіяти вічне і розумне, іноді видають якісь дурниці й хочуть все це спихнути народу.

А в принципі проблема молоді, а особливо творчої, дійсно існує давно. Здається, Пушкін ( чи хтось інший із класиків) казав: Гонор, гонорар і гонорея портят молодых поэтов

Та я не зі зла так говорю, навчаться, -- хто хоче, звичайно. Найліпший вчитель -- життя, яке не завжди гладить по голівці

Юрій Лівак 2010-03-19 / 20:28:00
Якось ви так, Єво, розпочали за здоров'я, а завершили...

Такі ляпи - це весело, кумедно. Щоб було, про що розказати. (Вже потім, звісно)




Ну а молоді журналісти... Ну амбітність та самовпевненість - це взагалі характерні риси для молоді. хіби лише тепер так? Їх пройде. Наберуться досвіду, зроблять переоцінку. І через років 10 говоритимуть: ой яке нині покоління самовпевнене пішло))

Олег Диба 2010-03-19 / 19:50:00

Єво, не повірите, якраз сьогодні згадував у розмові подібного роду казуси. Один з них, це коли ще в радянські часи, коли газети набиралися вилитими з олова буквами і складами (я ще трохи застав ту "екзотику"), у словосполученні "бойовий загін Партіі" набірник ВИПАДКОВО переплутав місцями два перші склади...:))



Якщо не помиляюся, це навіть було в заголовку на першій сторінці...

Це, звичайно, не зовсім в тему розмови, але до слова...:)

Ол.Попович 2010-03-19 / 19:26:00
Підписуюся під кожним словом!!!


А бідна мар"янка Грига -- їй той Цезар Кухоль ще довго вилазив боком.