Преосвященний владико, схаменіться!

Преосвященний владико, схаменіться!

Частина перша

«НАРОД, ЩО ВТРАТИВ  ПАМ’ЯТЬ,

ПЕРЕСТАЄ БУТИ НАРОДОМ»

Наприкінці літа минулого року мешканець Горян, науковець Василь Угрин, проходячи повз будівлю Горянської ротонди, яка є однією із  найстаріших архітектурних пам'яток України загальноєвропейського значення (її будівництво, різними дослідниками датується від Х до ХІІ ст.), побачив як якісь люди довбають по стінам пам’ятки відбійними молотками (перфораторами). Вщент вражений вандалізмом, він підійшов до них та спитав, хто вони такі та що тут роблять. Ті не зрозуміли запитання українською, бо виявилися угорськомовними. Василь Павлович перейшов на угорську і з’ясувалося, що це робітники - мешканці с. Вищково. Їх найняла якась угорська фірма, аби «очистили» від штукатурки «цю споруду».

В. Угрин подався в управління культури (нині департамент) Закарпатської ОДА, аби з’ясувати, чи відають там про руйнування  визначної пам’ятки, яка охороняється державою.

В результаті довгочасних перепетій, йому, врешті-решт, вдалося дізнатися наступне:

5 травня 2016 р. єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік звернувся із клопотанням, копію якого публікуємо. Звертаємо увагу на зобов’язання, які брала на себе єпархія, бажаючи отримати дозвіл на проведення т. зв. «відновлювальних робіт».

В управлінні утворили комісію «експертів» (на жаль, у її склад, чомусь не включили ні архітектора, ні інженера-будівельника, ні науковця-історика, ні, навіть, археолога), яка 7 липня 2016 р прийшла до наступного висновку:

На основі вищезазначеного Міністерство культури погодило («не заперечує») проведення робіт, зауваживши низку умов.

До цього додамо, що діюче законодавство (Закон України «Про охорону культурної спадщини»), у разі проведення робіт на пам’ятках архітектури національного значення, їх ініціатори та виконавці зобов’язані дотриматися наступного:

- «розробити науково-проектну документацію відповідних робіт»;

-  цю документацію «розробити і погодити в порядку, встановленому законодавством і державними нормами, у т. ч. з Центральним органом законодавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері охорони культурної спадщини»;

- «дозвіл на проведення вказаних робіт слід отримати у встановленому порядку в Центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини»;

При цьому, «у разі невиконання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, винні особи можуть бути притягнуті до кримінальної чи адміністративної відповідальності». Адже, як вказується у ст. 43, зазначеного вище закону: «за умисне незаконне  знищення,  руйнування  або пошкодження  об'єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються  до  кримінальної  відповідальності   відповідно   до закону». А згідно ст. 44, «відповідний орган  охорони  культурної  спадщини  накладає на
юридичну особу,  яка є власником або уповноваженим ним органом  чи замовником робіт, такі фінансові санкції:

за проведення  будь-яких незаконних робіт,  що можуть завдати
або   завдали   шкоди   пам'ятці,   її   території…,   за недодержання  вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до  стану  руйнації  -  у  розмірі  від  тисячі  до  десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». При цьому, згідно ст. 47, «1. Застосування фінансових санкцій, адміністративних стягнень або  кримінального  покарання  незвільняє  винного від обов'язку відшкодувати шкоду…  3. Юридичні  і  фізичні  особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім  територіям… зобов'язані   відновити   пам'ятки   та  їхні  території,  а  якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону».

Однак, керівництво МГКЦ, як замовник робіт, демонстративно  проігнорувало зазначені вимоги законодавства, чим відверто вчиноло дії, що мають ознаки вчинення злочину. Яка там «науково-проектна документація», яке там «залучення археологів при проведенні земляних робіт» (т. зв. дренажу). Про це і мови нема. Було найнято якусь шаромижну, гадаємо, фірму (а кошти на знищення пам’ятки, вибачте – реставрацію, кажуть, поступили з Угорщини), працівники котрої і почали знищувати пам’ятку. Відбійними молотками збили не лише сучасну цементну штукатурку, але й середньовічну (див. фото). Покришили стіни, змуровані із ранньосередньовічної, візантійської цегли (плінфи). Її шматки розліталися повсюди. Потім ці осколки, яким ціни нема, згребли до купи (див фото). Стіни, в результаті цього варварства отримали жахливі тріщини (див фото). Наразі вони мокнуть під дощами та нищаться морозами.

Беззаперечно, що ударів перфораторів не витримали і фрески, розписані у ХІІІ ст. художниками в стилі італійської проторенесансної школи Джотто.

Примітка: Світлини В.Угрина

Враховуючи зазначене:

1. На наш погляд, мають місце всі ознаки вчинення злочину;

2. Не виключаємо, що злочин мав цілеспрямовану мету: знищення визначної пам’ятки, архітектурного творіння наших предків – руського (українського) населення Закарпаття - останньої на українських землях ротонди, яка «комусь» «муляє очі» (в інших місцях збереглися лише фундаменти подібних ротонд, зокрема у Галичі, Володимир-Волинському та Холмі), тобто перетворення нас – закарпатських українців на «безрідних іванів»;

3. Зазначений матеріал вважаємо «Інформаційним зверненням-запитом» до Прокуратури Закарпатської області та ін. органів, до компетенції яких відноситься охорона культурної спадщини;

4. Горянську ротонду слід врятувати від остаточного знищення. Для оцінки руйнувань, розробки наукової документації проведення необхідних порятункових робіт, має бути створена відповідна експертна комісія, яка також і контролюватиме їх здійснення.

Частина друга

«ЯДЕРНА ФІЗИКА І ВОЛЮНТАРИСТСЬКА ЛІРИКА»

Потенційні загрози безпеці нашої держави, її науці, а ще й життю та здоров’ю людей, які спричиняють наступні дії владики Мілана, найкраще усвідомлюють професіонали доволі вузької спеціальності – фізиків-ядерників, однак, у загальному, вона є зрозумілою будь-якій людині – від духовної особи до простого робітника. Головне щоб вона не була позбавлена найелементарнішого інтелекту. Ні на йоту не сумніву у тому, що недоречно запідозрити владику Мілана Шашіка у відсутності такого, виникає питання: невже його дії є усвідомленими? Але ж такі його дії, не дай Боже, за найгіршого розвитку ситуації могли привести до величезної біди…

Можна лише подякувати науковцям-фізикам УжНУ, котрі, слава Богу, підняли гвалт та розпочали «ставити на місце» ініціатора нижчезазначеного, незважаючи на те, що ним є церковний владика.

Тепер, по суті.

У листопаді 2015 р., зважаючи на настійне прохання єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Мілана Шашіка Ужгородський національний університет подарував їй комплекс будівель, що неподалік Ужгородського катедрального собору. Підкреслюємо, що будівлі не мають жодного відношення до МГКЄ, були споруджені у 60-ті – 70-ті роки минулого століття за кошти університету, тож навіть не є реституцією, а є даром. Друге, земля під будівлями передана не була, зокрема, і тому, що відноситься до охоронної зони кафедри ядерної фізики, від якої ці будівлі були відгороджені охоронним парканом. Процедура передання у власність була типовою: УжНУ передав будівлі у комунальну власність міста, а звідти передали їх єпархії.

Як бачимо було передано і приміщення кріогенної лабораторії, в якому (не буду навантажувати деталями) використовувалися технології, які несли, а у залишковому варіанті несуть і після демонтажу, ризики певних шкідливих для здоров’я людей певних забруднень.

Яким же був шок у науковців, коли владика Мілан самовільно розпорядився знести ці будівлі, щоб побудувати тут якийсь «готель». Нагадуємо, що споруди перебували у охоронно-санітарній зоні вкрай небезпечного об’єкта – кафедри ядерної фізики, тож будь-які дії тут потребують вкрай особливого узгодження, щоб не спричинити катастрофи. Але, куди вже далі, коли про це навіть не були поінформовані (не кажучи вже за обов’язкове узгодження) відповідні містобудівні дозвільні органи. І це не лише щодо знесення будівель, а й намірів побудувати на їх місці якийсь «готель»(???). Вчинено було як тим вуйком у селі: захотів, то зніс свинарник, а на його місці, захотів, то спорудив бударь.

До речі, як на мене, виник правовий казус: єпархії було подаровано будівлі, а не землю. Після знесення подарованого (будівель), єпархія вже нічого тут не має – земля ж то університетська!

Однак, за вказівкою владики Мілана, більше того – нахабно було знесено і власність УжНУ – паркан (чого також вимагає «охоронна зона»), що відділяв подаровані будівлі від зазначеної вище кафедри ядерної фізики. У результаті – там вже відбулося кілька пограбувань. На щастя, хоча грабіжниками було поцуплено цінне обладнання, однак до сховища із радіоактивними матеріалами, вони добратися не змогли. Аа якби змогли? 

Ось тоді-то, науковці, які пречудово розуміли небезпеку, підняли проти таких безрозсудно-варварських дій владики гвалт (перефразовуючи прислів’я; «повага духовного отця є повагою, але – бриндзя за гроші»).

Після цього владика був змушений підписати наступні зобов’язання

Однак, їх виконання саботувалося, у т. ч. щодо відновлення паркану та забезпечення охоронної зони (і до нині цього не зроблено). Тож держава була змушена показати свої «зуби»: владику Мілана, котрий, мабуть, поуважав, що, якщо він є єпископом, то є і «недоторканним», йому все дозволено - оштрафували на сімдесят тисяч гривень (заплатив за нього, на жаль, інший духовний отець).

Але, що далі? Мілан Шашік, замість того, аби «вгамуватися» та забезпечити відновлення охоронної зони, розпочав боротьбу за ліквідацію кафедри ядерної фізики, не усвідомлюючи (чи, може навпаки, - усвідомлюючи) до чого може це призвести.

Про те, чим для України (однин із трьох нині діючих у державі (Києві, Харкові та Ужгороді), бо четвертий, після окупації Криму – «випав») для забезпечення її безпеки, її науки цей науково-дослідний ядерний центр, також скільки би вартувало «виконання» забаганки Мілана читайте у наступному документі та робіть висновки

 Наостанок, хочу звернутися до єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Мілана: «Преосвящений владико! Ми уже звиклися з Вашою протиукраїнською та протисоборноцерковною позицією та діяльністю. Але, врешті-решт вгомоніться у антидержавній, за суттю, діяльності, спрямованої на підрив загальної безпеки України, послаблення, ще й зокрема, її енергетичної безпеки, на ліквідацію навчального закладу, який займається підготовкою спеціалістів із ядерної фізики та вкрай важливими науковими дослідженнями. Такій Вашій діяльності радіють лише вороги України.

Володимир Піпаш, Закарпаття онлайн.Блоги
19 лютого 2018р.

Теги: Шашік, ротонда, ядерна фізика

Коментарі

Мигаль 2018-03-13 / 15:11:09
Паночку Прихожанине! Хочу доповнити ваш список благочистивых дийаній Мілана Шашіка. Пункт 5. "За сприяння Мукачівської Греко-Католицької єпархії та фінансової підтримки Ужгородської Греко-Католицької богословської академії ім.Блаженного Теодора Ромжі-стор.4" (ци кось другый корманйуйе сими организацийами) выдана, оформлена за вшыткыма канонами фашистськойи ідеологійі книга о. Стефана Бендаса "П"ять років за колючим дротом". Пункт 6. За такі титаничиські труды по возвиличиннйу мадярув и принижиннйу украйинцйув сись автор рекомендовавсйа йепархійов для беатифікаційі.

Мигаль 2018-03-13 / 14:54:45
Товаріщ православный! Кить "радіоактивні будівлі в центрі міста - це злочин проти ужгородців", то чим вы щитайете освйачиннйа ФСБ-шныма йепископама генерала Гундйайева ракет и самольотув, котры литйать бомбити "исконно православныйе города Сирии"?

Сякоє 2018-03-09 / 09:36:07
ІСТОРИКО-МИСТЕЦТВОЗНАВЧА ДОВІДКА

ГОРЯНСЬКА РОТОНДА,

ЦЕРКВА ПОКРОВУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ



Сучасна церква Покрови Пресвятої Богородиці, відома як Горянська ротонда[1], в інших джерелах згадується як костел св. Анни[2] та церква св. Миколая,[3] хоча виглядає так, що найдавніша присвята храму була св. Івану, та яка згадується у 1409 р.[4] Сучасна споруда складається з двох різних за часом частин: власне ротонда, яка у літературі переважно датується ХІІ–ХІІІ ст.,[5] та добудованої витягнутої нави, датованої добою готики – XІV-XV ст. Ротонда (сучасне святилище) – кругла у плані будова, в товщину стін якої (2–2,5 м) врізано шість апсид, перекрита куполом, що спирається на шестикутний барабан. Зовні барабан прикрашено цегляним орнаментом у вигляді поребрика.[6] Зазначений пояс є реконструкцією архітектора Отто Стегло, яку він, вірогідно, здійснив на підставі збережених фрагментів.[7] На шестикутному барабані збереглося шість віконець, одне з яких виходить на горище нави. Товща стіни споруди також прорізана двома вікнами, з яких автентичним є тільки східне, а південне – пізнішого походження. У 1921 р. на південному боці ротонди біля замурованого порталу існувало ще одне вікно, форма завершення якого стрілчата (на сьогодні замуровано).[8] Беручи до уваги сучасний стан споруди, складається враження, що основним джерелом світла у храмі були саме вікна барабану, що вказує на інші конструктивні вирішення, аніж спостерігаємо у ротондах Кішзомбору та Корчі (Угорщина). Тому, незважаючи на схожість планів цих будов,[9] відносити споруди до одного типу не зовсім коректно.

Сьогодні існують різні версії щодо часу будівництва споруди, зокрема, є припущення, що будова належить до Х-ХІ ст., [10] проте використання цегли розміром 30х30х4,5[11] вказує на те, що вона товща за плімфу (27х31х3,5 см, наприклад, у Софії Київській). З цієї причини можна б датувати будову пізнішим часом, наприклад, ХІІІ ст.,[12] хоча, як твердять словацькі дослідники, форма цегли, чи навіть матеріал не дає належних підстав для датування споруди.[13]

На давніше датування могло б вказувати також цікаве зображення св. Юрія Змієборця у північно-західній консі ротонди, яке своїми формами скоріше відповідає стилістиці романського мистецтва. Романська вуглуватість форм зображення коня та вершника могла б вказувати на ХІІ ст., коли у Європі ще існують ознаки цього стилю. І це не суперечило б історичному тлу, бо романський стиль в Угорському королівстві залишався актуальним майже до кінця ХІІІ ст. Тому, виходячи з історичного контексту та опираючись на порівняльний аналіз, найчастіше сьогодні дослідники сходяться на датуванні цього об’єкта ХІІІ ст.[14] Певні застереження щодо систематизації та датування будови висувають дослідники, які окрім західних художніх впливів прагнули розгледіти і східні, візантійські впливи, опираючись, наприклад, на будови Вірменії та Сирії.[15] Зокрема представлена будова Х-ХІ ст. з м. Ані[16] у Вірменії за своїми конструктивно-просторовими особливостями близька до Горянської ротонди, проте матеріал та розміри храму помітно різняться.

Нава, споруджена у XV ст.,[17] хоча останні дослідження дозволяють датувати цю частину храму XІV ст. Нава проста, перекрита дощатою стелею, ознаки готики проявилися тільки у головному порталі (стрілчата арка) і в оздобленні лиштв порталу та трьох вікон південної стіни храму. Особливий інтерес викликає північний готичний портал, який на сьогодні замуровано. Ця частина споруди належить до типу однонавних храмів, характерних для верхнього Потисся. У XVІІІ ст. на західному фасаді було поставлено невелику барокову вежу.

Перші згадки про виявлення живопису у ротонді було опубліковано 1879 р. Велика увага до храму Національного комітету архітектурних пам’яток (Австро-Угорщина) з 1894 р. зумовила ретельне дослідження споруди, зокрема перші розчистки та замальовки тут зробив Отто Стегло. Це дало можливість у 1911–1912 рр. провести перші роботи з реставрації церкви та фресок. Тоді укріпили фундамент ротонди, зашили тріщини, почистили фрески, спорудили нову шоломоподібну покрівлю. У 1926 р., було проведено розкопки (на жаль, без жодних опублікованих висновків),[18] а в 1932 році здійснили ще одну реставрацію фресок; остання реставрація живопису у ротонді відбулась в 1960-1962 рр., коли було повністю розчищено забіли. Останні реставраційні роботи зі значними тонуваннями живопису у наві відбулися в 1992-1994 рр.[19] Сьогодні на різні етапи роботи реставраторів є неоднозначні погляди, однак завдяки останнім і маємо сучасну картину розвитку живопису у храмі.

Перше документальне свідчення про храм маємо з грамоти Амадея Або, який у 1280-х рр. із земель, що належали Ужгородському замку, виділив Невицьку садибу, до якої належали і Горяни. У 1334 та 1335 рр. Горяни згадані як парохія, що сплачувала 2 гроша папської десятини.[20] А це, у свою чергу, дає підстави говорити про ротонду уже у XІV ст. не тільки як про замкову каплицю.[21] Події, пов’язані з протестантськими рухами, також мали стосунок до церкви, вірогідно, що у тому часі вона буда забілена. Проте у 1644 р. храм згадується як католицький. Діючою церквою ротонда була до 1959 р., після чого була закрита. Після розчищення і реставрації фресок у 1966 році тут було відкрито філію Закарпатського обласного краєзнавчого музею.

З 1991 р. – це знову діюча греко-католицька церква Покрови Пр. Богородиці. Після 1991 р. церкву було оштукатурено новим тиньком на основі цементу, що призвело до затримки вологи у стінах. Це, у свою чергу, зумовило руйнування в’яжучого клею у фарбовому шарі, зумовивши осипання найціннішої частини будови – монументальних розписів XIV ст.

Тому було вирішено відвести стічні води від фундаментів будови та зняти цементову штукатурку, яку разом із покриттям бляхою дахів було зроблено без усякого погодження, нагляду і з порушенням охоронного законодавства, про що і було направлено листа в Міністерство культури України. Тому у відповідності до дозволу влітку 2016 р. археологами Ужгородського національного університету під керівництвом доцента Мойжеса Володимира було проведено археологічні дослідження. Тільки після цих робіт було виконано водовідведення від фундаментів будови. Після цього було знято цементну штукатурку зі стін, яка в деяких місцях доходила до 5 см. Таким чином, на сьогодні відкрито фундаменти ротонди та законсервовано частину давнього муру, який було відкрито на схід від будови, а для відновлення первісного стану будови залишається повернути вапняну штукатурку на стіни будови.





Дзідзьо 2018-03-08 / 21:22:20
у Березному за СССР не будувалося нічого, а тим більше за України

до Копчі 2018-03-08 / 02:23:43
Не судіть по Березнянському попові про вшидких

Орест 2018-03-05 / 10:06:50
Усі школи були збудовані церквою з 1900- 1939рр, і служили людям.

345 2018-03-03 / 21:56:54
Не тїльки у Великому Березному в багатьох містах та селах Закарпаття теж.

Копча 2018-03-02 / 22:24:59
У Великому Березному грекокатолицький піп за допомогою прихожан котрі займали владні пости в районі віджав шкільні приміщення котрі збудовані за часів СРСР без жодної компенсації. Греко-католицькі священники у своїй жадібності нічим не відрізняються від ненажерливих попів конкуруючих церков.

небайдужий 2018-03-01 / 21:32:12
У всіх державах на території європи а можливо і по всьому світу,люди гордяться свoїми памятками культури та мистецтва. їх оберігають, їх реставрують, роками виконують реставраційнї роботи. Cпеціалісти вивчають нові технології реставрацій, держава видїляє кошти на ці роботи, проста людина не має право торкатись реставрацій не то, що робити щось на обєктах, ала шановні це тїльки європа та цивілізований світ, а у нас що? невже ми думаемо що цими питаннями буде хтось займатись, це не прибуткова сфера. Tут депутатам та нашим міліонерам нема що вкрасти, скільки обєктів які можна було би привести до ладу? палац шенборна чинадієвський замок / подякуймо п Бартош йосипу за його труди які Він дотепер вклав у реставрацію/ невицький замок палац Перенї виноградово, білий дом Мукачаво скільки ще їх можна знайти на території закарпаття? нашій державі тепер не до цього але через деякий час буде недо чого все спустується спишеться і все залишиться на картинах намальовано, вот такі у нас діла.

Атору 2018-03-01 / 19:59:30
Що далі?

Слід відмітити 2018-03-01 / 13:15:42
Що ця споруда була побудована коли ще усіх і близько не було. А методи роботи братства Лойоли завжди себе виправдовувало і на кремлівці також. Кода що науковці не запустили колайдер на ядерці

журналіст 2018-02-27 / 20:04:53
У Прокуратуру Закарпатської області на
Членів
Піпаша та Угрина

Авт. 2018-02-27 / 11:30:14
Прокурору, Андрієві та деяким ін. коментаторам.
Нагадую латинську приповідку: "О, Юпітере - сердишся, значить ти не правий!"

Прокурор 2018-02-26 / 21:22:00
То ВСЬО БРЕД ПЯНОГО ІНДЕЙЦА Угрина та Піпаша

Авт. - Андрієві 2018-02-26 / 14:45:57
Ваші коментарі по статті звучать так: "У городі бузина, а Києві дядько!"

До горожанина 2018-02-26 / 14:29:29
Шановний горожанине! Читайте рядки а не те що між ним. Не за споруду церкву мова ,а за керівника .

наука 2018-02-26 / 14:25:25
Такого вандалізму,катування наука ще незнала!!

Андрій 2018-02-26 / 14:05:06
п.Піпаш, Ви хоч один запит подали до прокуратури про зруйновані греко-католицькі храми православними МП, які є також пам'ятками архітектури, чи просто там не плюєте звідки п'єте?))

Андрій 2018-02-26 / 13:58:53


Коментар видалено. Адмін


Авт. 2018-02-26 / 13:56:02
Підготував наступне звернення, як занесу адресатові:


У Прокуратуру Закарпатської області
Члена Національної спілки журналістів України
Піпаша Володимира Васильовича,



Інформаційний запит

В інтернет-виданні «Закарпаття онлайн», за моїм авторством, опубліковано статтю «Преосвященний владико, схаменіться», яка, судячи із кількості коментарів, викликала поглиблений суспільний резонанс.
У статті йдеться про руйнування пам'ятки національного значення – Горянської ротонди, у чому, на мій погляд, містяться ознаки вчинення злочину. Стосується це і порушення охоронної зони кафедри ядерної фізики УжНУ.
Враховуючи вищезазначене та відповідно до ст. 34 Конституції України, статей 3, 4, 5, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статей 5,9, 28, 29, 32, 33 Закону України «Про інформацію, прошу письмово надати наступну інформацію:
1. Чи містять описані у статті дії ознаки злочину?
2. У випадку, якщо це так, то якою буде реакція прокуратури, чи буде порушена кримінальна справа щодо притягнення замовників та виконавців зазначених дій до кримінальної чи іншої відповідальності, із зобовязанням' відшкодування заподіяної шкоди та відновленням знищеного.
З повагою,
В. Піпаш – автор статті

Також очікую відповіді від Департаменту культури Закарпатської ОДА.
Про результати - інформуватиму громадськість, через цей сайт.


Володимир Піпаш
Публікації:
/ 1Домашній інжир та наукова конференція у Перемишлі
/ 6Українці та українки, захисники та захисниці, члени та членкині, медики та медикині
/ 5"Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…"
/ 7Михайло Джанда знову у строю!
/ 8Закарпатські румуни – хто вони є?
/ 25Тризуб на Верецькому перевалі
/ 5Гуцульський Лицар України
/ 11Абсурд, провокація, чи... дебілізм?
/ 3Подвижникам "четвертої гілки влади" присвячується
/ 16Мирослав!
/ 9"Жоден танк не повинен виїхати з казарми"
/ 2Пам’яті Шандора Фодо – палкого угорського патріота та доброго друга України
/ 4Різдвяна відповідь Путіну
/ 1Дарунок до ювілею
/ 2Здобуття Незалежності. Закарпаття
/ 32Про події на Верецькому перевалі у другій половині березня 1939 р.
/ 46Звернення громадськості Закарпаття до Папи Римського
/ 7Націонал-комунізм та національно орієнтовані комуністи в Україні
/ 2З історії взаємостосунків людини та природи на Закарпатті
/ 19До 100-річчя Народного єпископа
/ 3З Днем Гідності та Свободи!
/ 4Андрій Грицак та його побратими
/ 19Через десятиліття пречудове урочище Кізій відкрило свою жахливу таємницю…
/ 3Іn memoriam Лицаря Гуцульщини
Три десятиліття тому був створений український Народний фронт
» Всі записи