Листопадове кохання

Спектакль про кохання двох далеко не молодих людей. Роль Монтеккі і Капулетті виконують їхні домочадці, які хай і не знайомі одні з одними, проте так само категорично проти.  Геть усі ролі виконують народні і заслужені артисти України, тобто справді зірковий ансамбль, який тримав глядацьку залу у напрузі впродовж двох годин.  

63-річний інженер Карел (Євген Федорченко) – це просто згусток енергії, сонячна плазма б’є з очей, струменить з кінчиків пальців, божевільна жестикуляція. Світиться усе, навіть краватка. Бореться за своє з завзяттям, гідним поваги. За фахом мостобудівник, то ж демонструє щораз карколомне “аркодужне перевисання” через усі проблеми і негоди. Його пластика і хореографія – це взагалі щось за межами буденного. Правда, то йому мало чим допомагає. Кохана все одно раз-у-раз полишає його. Але…

Марія (О.Гуменецька) – такий собі сфінкс у жіночій подобі. Сама створює собі проблеми, геніально заводить ситуацію у цілковиту безвихідь і тільки після цього сама ж героїчно усе розв’язує. Іноді взагалі дивуєшся, навіщо їй взагалі здався якийсь партнер. Але без нього не було би так прикольно. Це ляльковод, що натхненно грається з маріонеткою, доводить її до сказу, потім кидає, але врешті-решт сам знуджується і повертається до улюбленої іграшки, без якої, виявляється, жити не може.       

Усі інші ретельно підігрують головній парі, закручуючи інтригу до такого гордійового вузла, що його тільки рубати. Проте персонажі його все-таки ретельно розплутують – бо мають час і натхнення. Тяжко визначити жанр цього – ніби і трагікомедія, але ліризм і гумор там як у багатошаровому коктейлі – на перший план виходить то одне, то друге. Глядач постійно як під контрастним душем – не встигає розслабитися.

Образ професійного психіатра взагалі подано максимально сатирично. Карела запідозрюють спершу у піроманії (а від нього справді – хоч прикурюй), потім взагалі прикладають усі діагнози підряд, як із довідника. Другорядні персонажі час від часу майстерно переключають на себе увагу, даючи глядачу можливість перепочити від основної інтриги, яка здатна буквально довести до сказу.  

Феномен кохання після завершення вистави так і не стає зрозумілішим. Чому саме ця пара, чому у такому віці?  Проте перебіг конкретної пристрасті, вигадувані героєм і героїнею все нові і нові технології передано блискуче.

Дещо дивує хіба що, як мовлено у програмці, “опосередкований переклад з чеської”. В Україні задосить фахівців, здатних зробити професійний переклад з чеського оригіналу. Тоді би у тексті не було аж стільки русизмів, як лунало зі сцени. Це біда геть усіх наших театрів, але від П’ємонту того чекалося найменше.

У цілому спектакль просто вразив закарпатського глядача, демонстрацією чого стала тривала овація наприкінці. У ньому справді відбулося гармонійне поєднання сильної драматургії (зміна інтриги щодесять хвилин), вигадливої драматургії (особливо у масових сценах), багатющої сценографії (очі розбігаються), а надто високопрофесійної акторської гри.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати