Псевдолокалпатріотичні маніпуляції масовою свідомістю

Пробудился сын Бескидов,
Зачал розмышляти,
Над гробами своих дідов
Горенько вздыхати…

(Піснь осмая. Співаник Івана Воробля, дяка Суківського.
Рукописні закарпатоукраїнські фольклорні записи 50-60 рр. ХІХ ст.
з  фондів Якова Головацького) 

Меджи двома берегами вода каламутна,
Меджи двома озерами рибка баламутна.

(Піснь 5. Липовска, з Галичини. Співаник Антонія Кралицького,
учителя Чабинського. Рукописні закарпатоукраїнські фольклорні
записи 50-60 рр. ХІХ ст. з  фондів Якова Головацького)

 

Цікавим виявився сюжет. 

Спершу я перебіг у ФБ поширений приятелькою допис Степана Форкоша у «ProZak»-у: «Чому через мовний конфлікт дехто робить ворогами всіх закарпатців. В Україні почалася нездорова істерія проти закарпатців». 

Побіг стрічкою далі, але щось зачепило і муляло. Тож при першій нагоді перечитав уважно першопублікацію. Коментар напрошувався в процесі читання, бо надто очевидна ідеологічна мулька. Та вирішив поспостерігати, як вона спрацює. 

Мушу визнати, що з боку автора – дуже мудрий хід. Нібито апелюючи до Саакашвілі, Матіоса й Гвоздя, Степан Форкош змалював неймовірно живописну й щемливу картину мультикультурної душі закарпатця. 

Та от купилися на цю наживку люди, яких я маю за тверезо мислячих, які, хочу вірити, перечитують тексти, а не лише анотаційні фрази, і вже тоді лайкають і поширюють. 

Отже, маю думати, викладена в достатньо розлогому тексті з рефренним зверненням до «шановних співгромадян» концепція трактування певної (насамперед – ідеологічної) проблеми знайшла вдячних споживачів. 

Для мене ця ситуація й цікава більше в контексті з’ясування механізмів маніпуляції масовою свідомістю. Таким чином, твердячи, що Степан Форкош професійно володіє цим мистецтвом, я не жартую, навіть і не натякаю на КВН, хоча це також ідеологічна технологія-мулька комуністичних і посткомуністичних часів. 

Врешті, все це змусило мене глибше залізти в поле, де згаданий автор засіває. «ProZak» − не Бог знає що, але ресурс відносно потужний. Одним словом, «місний». Часом від нього смердить (на жаль, не в мультикультурному сприйнятті братів словаків). 

Що ж до самого тексту публікації Степана Форкоша скажу, що він не має прямого стосунку до реального стану речей, власне − є його віддзеркаленням навиворіт. Ну хоча б: «в Україні почалася нездорова істерія проти закарпатців». І вона, ця істерія, виявляється, присутня «вже давно». Де це все, про що пише автор, відбувається? В окремих головах. Бо актуалізація нашої регіональної проблеми спричинила здорову реакцію посилення ідеї соборизації, солідаризації всього українського громадянства у відстоюванні власних національних і державних інтересів. 

 

Очевидно, що в розкрутці запропонованої Степаном Форкошем ідеологеми в закарпатських владних структурах є зацікавлені посадовці. Зокрема ті, про яких автор пише: «влада Закарпаття стала на захист закарпатських угорців». Так розумію, що вони боронять українських угорців від вивчення державної мови. 

Слово Степана Форкоша в обороні чесних закарпатців послідовно маніпулятивне. Підміна понять тут виконує роль народно-пісенної традиції творення міфічного (або ж – казкового) образу. Виявляється, є такий народ – закарпатці. Бог щедро наділив його всілякими чеснотами, що хоч на скибу масти. А є ще українці, уявіть собі, – також різні, але соборні в прагненні до нездорової істерії щодо наших, «місних».

Мовознавчі одкровення Степана Форкоша, хоч і не хибують оригінальністю, але не можуть не розсмішити навіть не спокушеного в КВН-івських штучках більш-менш освіченого читача. Виявляється, по наших селах люди говорять зовсім не так, як інші люди, бо «це мало схоже на українську мову». Й угорці, виявляється, не впали з неба, а тут споконвіку. До чого, зрештою, тут денаціоналізація і жорстка мадяризація упродовж цієї споконвічності? Та й асиміляційні процеси, загалом – закономірне явище, особливо в терені української міждержавної суміжності. Й особливо, коли є ідеологічний центр, свідомий своєї високої місії в цих процесах. Й особливо, коли є фінансовий ресурс, спроможний винагородити відповідних провайдерів. До речі, ще на людській памʼяті не такі вже давні часи, коли представники соціального прошарку, до якого належимо ми із Степаном Форкошем, і в конторах, і в побуті активно послуговувалися мовами, «мало схожими на українську». 

Визнаю, акцент в анотаційній фразі поставлено безпомильно. Після уже звичного й розкрученого в медіа тегу «мовний конфлікт» цей цвяшок – «в Україні почалася нездорова істерія проти закарпатців» – влізе в тім’я по саму головку... 

 
19 жовтня 2017р.

Теги:

Коментарі

Ярослав 2017-11-03 / 00:01:21
https://www.facebook.com/1958history/videos/vb.1164955630267157/1346187732143945/?type=2&theater

Василь 2017-11-02 / 00:34:35


З українофобією, протиставленням українства русинству, а також з  рекламою кремлівського русинства - на інші ресурси. Тут - територія України. Коментар видалено. Адмін


Ліберал 2017-10-26 / 23:35:41
Закарпатців не цікавлять ні думка мадярської держави ні місцевих сепаратистів, колаборантів крапка.

Василь Горват 2017-10-21 / 20:18:52
Я віднедавна помітив, що тема "українці ображають закарпатців" поставлена на конвеєр. Береться будь-який репортаж на тему Закарпаття, написаний незакарпатцем, навіть абсолютно коректний, і репрезентується нашими прозаками як образа з боку Києва. Рохраховано на те, що читатимуть лише заголовок чи вступну подачу, не відкриваючи текст. Зазвичай воно так і є. Трапляються й тексти про "закарпатський сепаратизм" - абсолютно поверхові, посередні й не варті дискусії. На жаль, воно попадає на розкручений вентилятор і розлітається в різні сторони

Ужгород 2017-10-20 / 15:58:00
Я щось теж не помітив істерія проти закарпатців. А що мадяри не вчать державну мову -- так до чого тут закарпатці? Угорці --- це тільки 12% закарпатців. Решта 90% мову вчать і без всяких проблем. Згоден, що відбувається очевидна антиукраїнська дешева маніпуляція. "Прозак" давно вже смердить антиукраїнським духом. Не дивно, що ним Гойс заправляє.


Іван Ребрик
Публікації:
Найпотужніше в українському світі слово на вшанування Володимира Гнатюка
Зарваниця. Пам’ять єдиної неподіленої Церкви першого тисячоліття
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. XIV. Володимир Гнатюк
/ 1Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки.XIII
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІІ
Україна вітає Миколу Мушинку
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІ
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. X. Сторіччя Українського Вільного Університету
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. IX. Іван Іванець
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. VIII. Іван Панькевич
/ 6Возз’єднати...
/ 2Інакші. Дмитро Федака
Звернення учасників Революції Гідності
/ 2Володимир Задорожний: Василь Кукольник
Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VII. Зореслав
/ 1Дві непроминальні дати нашої історії: Йоанникій Базилович та Михайло Лучкай
/ 5Світ прийшов до Курова
/ 1Чергове число "Екзилю"
/ 1Отчий поріг Миколи Мушинки
/ 3Володимир Кришеник: Гальмівні сліди на перегонах ліквідаторів України
Чверть століття "Ґражди"
/ 9Війна і Мир на сторінках "Новин Закарпаття"
Аркадій Шиншинов і його зелене чудовисько
/ 3Літературна сенсація
/ 3Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VI. Федір Ґоч
» Всі записи