Освіта і мова. Чи виконував Будапешт те, що нині вимагає від Києва?

Освіта і мова. Чи виконував Будапешт те, що нині вимагає від Києва?

Надзвичайна гостра реакція Угорщини на новий Закон України «Про освіту», який передбачає впровадження української мови як навчальної і в угорськомовних школах, викликає зрозумілі порівняння з тим часом, коли Закарпаття входило до складу Угорщини.

Які умови були створені тоді для розвитку українського шкільництва? Чи виконував Будапешт те, що нині вимагає від Києва? (При цьому слід зважити, що українців в Угорщині було півмільйона – в кілька разів більше, ніж нині є угорців в Україні).


У державних школах лише державна мова

Отож, закон ще 1879 року про навчання угорської мови у закладах освіти гласив: «Необхідно, щоб кожен громадянин отримав відповідну можливість для засвоєння угорської мови як державної». (Саме такими і є аргументи української влади нині).

Читаємо угорський закон далі: «В сільській, церковній чи іншій публічній народній школі на посади вчителя, помічника чи тимчасового вчителя можуть прийматися лише особи, що здатні навчати угорської мови». ( Це до питання, чи можуть нинішні угорськомовні вчителі Берегівщини навчати свої предмети українською мовою. За угорським законом, їх навіть не прийняли би на роботу, якби вони цього не вміли).

І підсумок закону: «Кваліфікаційні дипломи можуть бути видані лише в тому випадку, якщо той, хто складає іспити, в достатній мірі володіє угорською мовою». (Себто, не знаєш державної мови, диплом не отримуєш).

Із останньої чверті ХІХ століття мадяризація українського шкільництва на Закарпатті велася шаленими методами. Всі державні школи стали угорськомовними. Лише церковно-приходські школи, утримувані самими громадами, могли бути іншомовними. Однак у державних школах навчання було безплатним. Внаслідок цього кількість україномовних шкіл скоротилося до мізеру. І тут ідеться лише про початкову освіту, бо середня і вища була всуціль угорськомовною. (Український Закон «Про освіту» забезпечує початкову освіту мовами національних меншин, чого угорці не дозволяли в державних школах).

Але і цього угорському уряду було мало. В 1914 році він видає розпорядження, щоб вивчення української мови в церковних народних школах обмежити лише трьома роками. В державних школах, яких була абсолютна більшість на Закарпатті, вона навіть не вивчалася. (Український закон дає право вивчати мову національної меншини протягом усього навчання).

І нарешті – останній акт «турботи» про національну меншину. У 1916 році мадярський уряд примусово перевів навчання української мови у школах з кирилиці на латинку. Всі підручники, церковні книги, газети починають друкувати лише латинкою (Що би сказали закарпатські угорці, якби їх перевели на кирилицю? Ото би було крику на цілий світ! А влада Угорщини саме так вчиняла з українцями).

Угорщина Першу світову війну програла, і Закарпаття відійшло до Чехословаччини. Інакше би за якихось 20-30 років півмільйона українців насильно би перетворили на «греко-католицьких мадярів».


Тотальна заборона української мови

Але на цьому освітня історія з Будапештом не закінчилася. Бо у 1939 році Угорщина знову окупувала Закарпаття, вже як союзник Гітлера. Щоправда, за двадцять міжвоєнних років у краї виросла нова інтелігенція, сповнена національної свідомості, і змадяризувати півмільйона закарпатських українців стало значно важче.

Але угорська влада і тут взялася до роботи із завзяттям. Українську літературну мову було заборонено як таку, українські книжки вилучено з бібліотек і навчальних закладів (частина з них по-варварськи знищена), ліквідовано українські видавництва та організації. Знову відбулося перейменування населених пунктів, мадяризація українських прізвищ та імен у документах.

Але оскільки перетворити закарпатських українців на угорців в один момент не виходило, то Будапешт поставив собі за мету спочатку створити тут новий народ – «угроруський». Угорський намісник на Закарпатті у 1940-1941 роках Міклош Козма особисто взявся контролювати створення окремої місцевої мови. «Угроруська мова настільки примітивна, що її можна розвивати в будь-якому напрямі», – писав він.


Заміна місцевих вчителів на вихідців із корінної Угорщини

За кілька років другого угорського пришестя кількість «угроруських» гімназій зменшилася із 5 до 3. Натомість угорських зросла з 1 до 4. (Це при тому, що українців було утричі більше).

Кількість горожанських шкіл з «угроруською» мовою навчання скорочено вдвічі і майже при всіх відкрилися угорські паралелі. Учительські семінарії реорганізували на двомовні, але і в «угроруських» паралелях багато предметів викладалося угорською.

У селах, де жила бодай горстка угорців, народні школи переводилися на угорську мову. А там, де угорців не було, поспішно відкривалися угорськомовні класи. За два роки кількість учнів в «угроруських» середніх школах зменшилася на четвертину, але Міністерство внутрішніх справ вважало, що і це число є зависоким і має знизитися ще на третину.

Місцевих вчителів замінювали приїжджими, яких присилали з центральних районів Угорщини і котрі не знали жодної слов’янської мови. Ясна річ, що навчати вони могли лише угорською. У 1940 році таких вже було 70% у школах краю.

26-27 червня 1942 року на нараді представником Міністерства культу та освіти Угорщини було порушено питання, щоб на територіях, небезпечних з угорської точки зору, поступово переходити на угорську мову викладання.

До речі, на угорську мову і літературу у всій системі шкільництва відводилося найбільше годин, а викладали їх тільки вчителі, прислані з Угорщини.

Наджупан Ужанської жупи Шіманфалві 15 квітня 1940 року підписав розпорядження (під грифом «Цілком таємно») адресоване бургомістру Ужгорода, яким заборонив видавати на руки читачам міської бібліотеки книги, друковані російською, українською і чеською мовами, і зобов’язав щокварталу передавати йому прізвища тих, хто цікавився такою літературою. З березня 1941 року будь-які «угроруські» матеріали, представлені до друку на території Закарпаття, можна було друкувати тільки з дозволу Ужгородської угорської королівської прокуратури.

А ось цитата заступника начальника окружного військового командування І. Вар’ю: «В угорських національних інтересах, щоби в Ужгородській державній гімназії угорські викладачі з корінної Угорщини складали 100%. Сьогоднішніх «угроруських» викладачів слід замінити надійними угорськими, що будуть виховувати «угроруську» молодь».

Але і в Другій світовій війні Будапешт програв. І Закарпаття вирвалося з його цупких «братніх» обіймів.

А закінчити цей історичний огляд хочеться цитатою того ж Міклоша Козми, угорського намісника Закарпаття: «Державні школи необхідні, бо в них навчання, ясна річ, ведеться державною мовою».

Чи не так, панове з Будапешта?

«Радіо Свобода»

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
14 жовтня 2017р.

Теги: Угорщина, освіта

Коментарі

Мигаль 2018-07-19 / 16:48:06
Хочу уповісти місному про тоті блага, што лишили пуслйа себе мадйаре. Свойіыма очима видівим табел за триту класу изирь девйатьсто тридцйать шестого года. Ушотко было написано по-мадйарскы, тулько оцинкы у скобках по-русинскы. Ищи живі дохторі, котри у 50-х роках робили на Верховині та лічили зоб и сифіліс - хвороты, котрі лишили по собі сисі благодитилі. И пусліднойе. Універзітет у Закарпаттйу ни могли удкрыти ни благодитилі чиські, ни мадйарські, ай удкрыла Українська РСР.

земляк 2017-10-16 / 00:44:07
Народ, який не знає минулого - не має майбутнього...

Тобто, знати історію - добре та корисно. Однак, докоряти угорців минулим та цитувати, наприклад, взаємини сучасних: Угорщини зі Словаччиною чи з Румунією - недостатньо, бо ті ж угорці будуть апелювати, то до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (1992) то до Рамкової конвенції про захист національних меншин (1995), які у міжвоєнні лихоліття (між 1914 та 1945 роками)- ще не діяли...

Тому, вчитись треба у тієї ж Європи та починати зі статусу й прав національних та етнічних меншин. Тобто, якщо у Словаччині та Румунії право на використання мови нацменшини в офіційному спілкуванні та у веденні діловодства мають нацменшини де їх мешкає 20% й більше, від загальної кількості населення адміністративної одиниці, то чому в Україні (за законом «Про засади державної мовної політики», 2012) це лише 10%?

Далі - громадянство. Невоююча, 5-ти мільйонна Словаччина, член НАТО та Євросоюзу в 2009 році, маючи майже 500 000 угорську національну меншину (до 10% від населення країни), прийняла закон про державну мову, яким передбачила штраф (зараз - 2 500 євро) за використання мов національних меншин у державних структурах, де мова останніх складає менше 20% місцевого населення. Більше того, за словацьким законом про громадянство, отримання другого громадянства - привід для позбавлення такої особи... громадянства Словаччини. Й ніякі протести, тих же угорців - ні до чого не призвели! Чим останнє не приклад для України?

Й останнє, але важливе. Сильна нація - сильна країна. Тим не менше, варто пам'ятати, що всі національності, народності й етноси, по крайній мірі в Закарпатті, ймовірно... у меншості, особливо з урахуванням "недорахованих" (останнім, 2001 року переписом населення): русинів, лемків, асимільованих ромів та спокійних гуцулів!

Чок 2017-10-15 / 22:19:41
Радіо "Свобода" не можна довіряти, бо вони фінансуються слов"янофобськими гаркавуватими фондами.

Вуву. Угроросові 2017-10-15 / 20:47:59
Но . лем одно но ... да пензійі вищі як май у нас ...айбо кить жити тамки а не туйки та на одно получися.та што тоді міняти шило на мило а вадь обратно ... Та тоді уже лучше ходит у цуоавих гатях і порваних топанках айбо на свойій землі ... Та жаловатися один друому межи собов ....бо там за забором і того не буде ... бо нико тя не пойме ай усякий скаже ош ти гуно .
Вот і думай ... А хижа а хозяство а кертю ...ото хоснова треба а не вмякоє дурноє та пасеудноє фантазіровати .наші діди і бабушки уже били при хунах "нажилися" ... А ми мусиме пробовати робити дашто по другому.

угророс 2017-10-15 / 14:37:18
Нам ся треба присоєдинити до Мадярщини. Туй пілло жити, а у Мадярщині - добрі, великі пінзії. Мадяри нам нараз дадуть колбас, пікницю, роботу, ми їм ліс - а они нам меблі. Нараз не треба буде учити сесь укрАйинський язик, бо модьор бесерни май ліпше звучит. Туристів сих львівських-київських не буде, бо позирайте, як пляшки свої мечут у наші річки. І біндер не буде. Позирайте, на Донбасі біндер ниє, і нараз як ліпше стало, гуманітарку їм давуть у білих каміньонах. І у Криму, там лем правильні туристи, котрих і не видко, ош вони суть, но вони суть - сам Путін так уповів. Кіть ся присоєдинеме до Мадярщини, пересічки не буде, бо не буде границі. Може пак з Орбаном і Путін і Кіріл прийдуть ся помолити у нашому мукачівському православному монастирьови. Корочє, Орбан памагі! Орбан спасі! Орбан, ввіді вайска! А пак рє-фє-рєндум--рє-фє-рєндум!

місний 2017-10-15 / 11:46:19
до ужгорода: лікуйтеся ! тільки в вашій хворобливій уяві "угорці нищили
Закарпаття бульдозерами".....

Ужгород 2017-10-15 / 10:30:58
Історію не слід забувати, аби знати до чого може призвести її повторення. З угорцями це вже трапилося двічі, але це їх нічому не навчило. Упевнений, що якби все повторилося втретє, вони би так само нищили Закарпаття бульдозером, як і в попередніх спробах. І попробував би хтось пікнути проти цього-- одразу би голову скрутили. Цей народ нічому не вчиться

Вуву 2017-10-15 / 07:27:32
..."виклик прийнято" ... Дя'кую за запрошення.

О.Д. 2017-10-15 / 06:33:29


Вуву, будете в Ужгороді - дайте знати, кава - гарантована)


Вуву 2017-10-15 / 06:18:04
До О.Д.
Мегі сподобалось це кутове фото ...а як би ще до нейі тай докласти філіжанку кофЭ ...
:=)

Вуву 2017-10-15 / 05:02:25
Олегу берегово ..... Потрібно памятати про мовно культурну інвазію ... В Боснійі в Болгарійі В македонійі ... Колишня турецька експансія ще відчквається і по сьогодні ... І в піснях і в музиці і релігійному житті ... Бо мусульмани там і до тепер там є. (Ну це як приклад)
Так само і в прихунському прикордонні ... Украйінців кількісно менше половини ... І психологічно (перейти) адаптуватись до нових умов сьогодення (в мовно культурній площині) не так просто ... Як видається . Потрібно часу.

******* **** 2017-10-14 / 23:34:27


***************


Олег, Берегово 2017-10-14 / 22:35:12
Олегу Дибі - за нагадування про мій блог дякую. Дозрію до чогось ширшого, ніж мій допис у ФБ про угрофобію як сублімацію національної поразки реальному ворогу, напишу. Не дозрію, запощу отой пост принаймні.

"Неущемлені угорці Словаччини не мають права в магазині чи будь-де в іншій громадській сфері відповідати угорською. Тільки державною словацькою. Бо інакше - штраф 2500 євро.
Може про це поговоримо?" - ти це вважаєш нормальним? Це ідіотизм, і власне, в Європі він притаманній одній лише Словаччині.

Сергію зі Львова. В Берегові угорців давно вже менше половини населення, як ви примудряєтесь не чути там української мови, я просто дивуюсь. За що я "зашкірився" на автора статті, я сподіваюсь передати йому особисто при зустрічі, благо, такі нечасто, але трапляються, останній раз якраз у Берегові бачились.

Сергій, Львів 2017-10-14 / 22:02:48
Олеже, скажи мені друже чи балакають в Берегово по-українськи? Бо я такого не чув. Чого ж ти так зашкірився на автора статті? Бо правду ріже.

О.Д. 2017-10-14 / 19:48:19
До "щемлення" цей запис у блозі Гавроша не має жодного стосунку. ІМХО
Це, швидше, відповідь на істерію офіційного Будапешту.

Я, правда, з більшим інтересом почитав би не історичні паралелі, а паралелі з сучасності. Бо в освітній сфері Будапешт стосовно своїх меншин запровадив практику, в якій чомусь відмовляє Україні. Практику, яка є в Румунії і Словаччині також. І яку ти, чомусь, вважаєш "щемленням".
Неущемлені угорці Словаччини не мають права в магазині чи будь-де в іншій громадській сфері відповідати угорською. Тільки державною словацькою. Бо інакше - штраф 2500 євро.
Може про це поговоримо?

О.Д. 2017-10-14 / 19:37:24
Свобода слова і демократія передбачає вільний обмін думками. У тебе на ЗО є свій блог, от і скористайся можливістю повноцінно відповісти.

Як на мене, народи рідко змінюють схеми поведінки. А ще - "народ, який не пам'ятає свого минулого, не має майбутнього". У цьому і полягає важливість Гаврошевого занурення у минуле.

Крім того, більш заглибленої в своє минуле (у свої історичні поразки і перемоги, часом - на межі міфотворчості) нації, ніж угорці, треба ще пошукати. І при цьому саме вони для тебе є певного роду прикладом здорового націоналізму.

Непослідовно якось виходить )

Олег, Берегово 2017-10-14 / 19:13:50
Переконливі аргументи. Вільній, постмайданній Україні треба щимити нацменшини за образи та приниження сторічної давнини.

От чекаю, коли вже Сашко Гаврош чи хтось ще напише статтю про кримських татар, які торгували українцями на невольничих ринках в Криму, та палили села й міста аж до Закарпаття включно. В контексті "то навіщо зараз нам ними перейматися?" Як команда згори поступить, чи по зову серця?


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 4Рік Августина Волошина
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
/ 2Як закарпатські москвофіли відстоювали єдність українців
/ 2Кошиці, Пряшів і Михайлівці
/ 3Підсумки 2023 року на Закарпатті
/ 2Перо і скальпель. До сороковин Івана Коршинського
/ 5Сергій Федака пише багатотомну "Історію України"
Ювілейний рік заслуженої артистки України Наталії Засухіної
/ 1Закарпатський вимір Сергія Архипчука
/ 8Закарпатський силач Фірцак-Кротон був засновником "Українського спортивного клубу" у Білках
Ужгородський "Міст з паперу"
/ 1Сенсація від Анатолія Кралицького
/ 29Три церковні календарі на одне мале Закарпаття
/ 3Феномен Дмитра Креміня
/ 8Що показав перепис у Словаччині?
/ 2Невгамовний Саркісьянц
/ 11Розчарування року
Трохи підсумків року
/ 36Звірства московської армії є її постійною ознакою
/ 41Чому Будапешт замовчує "свій" Голокост на Закарпатті?
/ 4Ювілеї в час війни
/ 11Чому Будапешт забув про 1956 рік?
Ужгород під час війни
/ 6Галина Белей: "Любомир був прикладом безкомпромісного служіння науці"
/ 9Що показав перепис у Чехії?
» Всі записи