Закарпаття онлайн » Блоги » Ярослав Орос

Безвіз і війна

Безвіз і війна

Понти, звичайно, нині недоречні. Нап’єшся, бува, з горя, а то бува і сам не знаєш з чого. Приїдеш з фронту, а тута в Києві – Европа. Ну, се десь так, як за часів Майдану. Там був на Майдані – люд, а метрів триста на Бессарабці – шваль. І всі тоді вживалися в одному. Люд і шваль. Потроху зжилися: люд і шваль. Ось так і формується сучукрсуспільство. Раніше, в лихі дев’яності, я сей конгломерат вважав – укрзагалом Тоді і гадки я не мав, що з укрзалагу вичиниться сучукрсуспільство. Десь відчував, що від кацапів ми відокремимось, але не так одразу.

Той, хто буває на фронті з кацапами, неодмінно порівнює нинішню Україну з США та Канадою, які свого часу попри все перерізали пуповину з Англією. Нині на російсько-українському фронті вельми мало зустрінеш моїх земляків-«западенців». В окопах перебувають переважно східняки, а то й етнічні «кацапурки». Диву дивуєшся, що «бандерівці», яких за часів совка Москва вважала найлютішими ворогами, нині вникають окопів з кацапами. Й се є – правда! «Западенці» туляться до безвізу.

То вам підтвердять як в окопах, так і пильні державницькі щурі в українському [офіційному] запіллі. Се, на превеликий жаль, приховується до пори до часу, а таки вигулькне тая ґуля на носі… Як свого часу офіційний Київ віддав і Крим, і Донбас братам нашим «старшим». Та мова про інше.

Чому ті, що не здаються, – нині спиваються! Ось де заковика. Хлопці, які повертаються з фронту, в запіллі не мають елементарної поваги. Уродженці середньої, східної та південної України, які нині захищають Соборну неньку, мене не раз дозолять запитанням: «Оросе, а твоїх земляків з нами катма. Один-два». – «Катма, – кажу, – але ж я з вами». – «Сього мало – чую у відповідь».

Що тут скажеш. Безвіз заполонив Закарпаття від краю до краю. Вже й пачкарські цігаретлики у краї не в моді. Попер народ із ташками навпрошки в Европу.

А я собі нап’юся та й плачу: «Хто сих калік з окопів притулить до серця. Вони ж то не винні, що не з Закарпаття». І не православні, і не уніати. Просто – українці.

Слава Ісусу Христу.

Ярослав Орос, Закарпаття онлайн.Блоги
17 червня 2017р.

Теги: війна, безвіз

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Читатель 2017-07-02 / 13:53:15
Думал, наткнусь на хорошую статью, а в итоге, увидел банальную заметку "ни о ком, ни о чём". А во-вторых, "открытия Америки" тут нет. Война всегда тянула за собой данные последствия (о которых пишет автор) и не только их. Это было и во времена Афгана, это было и еще раньше, после той же ВОВ. И т.д.

Кстати! Такая интересная заковыка. А почему, до сих пор (!) никто так и не взялся описать стресс, в некоторых кругах, после ВОВ? Долгое время преподносилась Победа, в некоем "стиле романтизма" и т.д. А никто же не рассказал, в каком положении были участники той войны! Не в лучшем, чем нынешние! Я не был участником тех событий, но могу представить события конца 40х - психологический надлом, пьянки и т.д.

на дивані 2017-06-17 / 06:59:18
Це дійсно правда і одним патріотизмом ворога не зупиниш. Армія повинна бути професійна - це аксіома, поза як у нас капіталізм і це вже зовсім інші погляди і зовсім інша поведінка. Приведу приклад. Є у Великому Бичкові одна сімейка, жінка вчитель математики(родом зі Львова), чоловік вчитель історії, син також вчитель історії - запеклий патріот(на словах) активний член ВО "Свобода". Сімейка вся, як кажуть, своїми поглядами і діями декларує велику любов і повагу до Неньки, аж поки ворог (а це ж "сестра" Росія) не вдарила в спину - спочатку в Криму, а потім на Сході. Всі патріоти, Євромайданівці кинулися захищати Неньку(хто як знав і умів - багато полягло...). Але тільки не "свободівець" ВасИлько - бувший лейтенант-контрактник ЗСУ. Його матуся, "палка львівянка", яка у 2014 заходилася бігати від воєнкомату до лікарня, щоб сховати свого сина-патріота за паперами різноманітних хвороб. І тепер цей 32-х річний лейтенант-лобуряка ЗСУ ходить по Бичкову у вишиванці чи "свободівській" майці, співає Гімн на кожному кроці і веде уроки патріотичного виховання молоді у с.Кобилецька Поляна... А його "прославний" батько-"Патріот2", перепрошую за слово, бухає, вчить дітей історії в школі-інтернат і пише "клявзи" на всіх, хто "не патріот"... Ось і такого повно(на жаль) і воно добре плаває, при любій владі... І, як бачу, пане Ярославе, щось у нас не те і щось у нас не так з патріотизмом до Неньки...