Сто

3 квітня Магдалині Ерделі виповнилося б 100 років

Сто

Народилася 3 квітня 1916 року в Ужгороді на вулиці Собранецькій, 33. «То був дурний апріль», - жартувала. Її батьки – куратор греко-католицької церкви Ян Сливка (родом зі села Клячаново, що на Мукачівщині) і домогосподарка Жужанна Мадяр (родом зі села Бежовце, що в Словаччині) – мали 9 дітей. Але троє вмерли малими, а саме Лоціко (до речі, Ерделі лежить на Калварії на ньому), Моргітка, Морішка. Зосталися Дюла, Пітю, Анна, Йончі, Йовжі і Магда. В дитинстві Магда  щороку ходила до знайомих болгар полоти моркву. Зароблені гроші віддавала матері. Закінчила словацьку школу. Через гімназиста Андрія Товта 16-річна юнка познайомилася зі 41-річним старим леґінем Адальбертом Ерделі. І художник закохався в натурницю.  У 1934 і 1937 роках Магдалина їздила в Італію до сестри Анни. Відпочивала в Римі, Мілані, Равенні, Флоренції. Трохи працювала й танцівницею. «Ерделі мені туди писав, аби поверталася додому. Дружині Бокшая казав, що не знаходить собі місця, що жити без мене не може. До Трнави вислав мені гроші, бо на границі з Німеччиною, перед Віднем, несподівано мусіла-м пересісти на інший поїзд. Стрічав мене туй із ружами», - так колись колоритно розповідала мені пані Магдушка. Жінка вільно володіла словацькою та угорською мовами,  розуміла закарпатську, українську та російську.

Наприкінці 1938 року Магдалина Сливка й Адальберт Ерделі оселилися на вулиці Тихій (нині – Ерделі) у будинку, який подарував художнику давній приятель, інженер Ян Груза. Через політичні катаклізми на Підкарпатській Русі чех поспіхом покидав Ужгород, тому й вирішив зробити благородний жест. Згодом будинок став постійним місцем зустрічі митців, своєрідним культурним осередком. Магдушка й Бийло прожили на віру 23 роки. Розписалася пара в лікарні в липні 1955 року, тобто за два місяці до смерті художника. Як відомо, Ерделі відійшов у засвіти 19 вересня. Похоронили його наступного дня.

Ставши вдовою, Ерделійка десятиліттями вела спокійний, одноманітний спосіб життя. Регулярно ходила на ринок за продуктами, варила собі їсти, відпочивала в саду, постійно дивилася угорські телесеріали, навідувала сусідів, знайомих, аби поспілкуватися, доброзичливо попліткувати. Планувала і вдруге вийти заміж, але не склалося. У тяжкі 90-ті займалася й човникарством. Водночас півстоліття ревно берегла пам»ять про мужа. Берегла так, як могла, як розуміла. Хата Магдалини Ерделі нагадувала музей, натомість створити справжній господарка категорично відмовлялася. Вперше Ерделійку злочинці обікрали в листопаді 2000 року. Тоді їм вдалося безслідно зникнути з чотирма полотнами. А вже в ніч на 17 вересня 2004-го ці ж покидьки перекусили пасатижами двері-ґрати, проникли в будинок і, зв»язавши 88-річну вдову електричним дротом, викрали всі 50 полотен. Хоронили Ерделійку на Барвінкоші 20 вересня, тобто рівно через 49 років після чоловіка. Я переконаний, що це якесь загадкове послання з небес…

Магдалина Сливка. Ужгород, 1934 рік

Родина Магдалини Ерделі(Сливки). Сидять (зліва направо): Юлій Сливка (працював чоловічим перукарем), батьки Жужанна Мадяр (домогосподарка, до речі, зростала сиротою) і Ян Сливка (куратор греко-католицького кафедрального собору, до речі, був на заробітках і в Америці). Стоять: Петро Сливка (працював жіночим перукарем), Магдалина і Йосип Сливка (у 1939 році вбитий гортіївцями, до речі, Магдалина й Адальберт Ерделі похоронили його за власні кошти). На фото нема сестри Анни й брата Івана.Фото Іштвана Кочурека, Ужгород, вул. Мукачівська, 1934 рік

Магдалина та її сестра Анна в Мілані, 1934 рік

Сестра Магдалини Анна, 1956 рік

Магдалина Ерделі зі сліпим голубом, 1983 рік.

Магдалина Ерделі. Фото Михайла Дороговича, 1999 рік.

Вона спочиває на Барвінкоші.

Михайло Фединишинець, Закарпаття онлайн.Блоги
03 квітня 2016р.

Теги: Ерделі, Магдалина Ерделі

Коментарі

ужгородець 2017-02-05 / 02:18:08
Гарний пост