Можливо, це справді ти

Мене придумала війна...
Петро Скунць

 

В УЛГ* – добірка малої прози Гуменюка. Маємо видатного письменника. Він один заступає собою цілу нашу епоху. Писано-переписано множество слів і сторінок. А достатньо його одного. Навіть забагато для одного життя, для однієї смерті. Отже, Бог послав нам велику війну, божевільне випробування. Ми його, може, й не подужали б. Але прийшов Гуменюк і перепровадив нас на інший берег. Звідти все добре видно. Все, що за нами. Усе, що трапилося з нами на хитавицях війни. Кінця якій ніколи вже не буде. Навіть, коли Гуменюк писатиме свій великий роман. Навіть, коли ми його відкладемо на полицю як перейдене, перетривале. Війна дала нам Гуменюка. Але й відібрала. Що?

Хочеш сказати, що ти також змінився, що у твоїй душі сталася велика реструктуризація. Лише ніяк не можеш зібрати докупи те, що лишилося. Тулиш шматок до шматка – не пасує, не зростається. Забагато відторгнень як на непевні часи. Поспішай зосередитися, спробуй ще раз. Той кавалок живого м’яса для чогось тобі залишився. Доштуковуй до нього решту. Не так того й багато. Щось підійде, щось заторгається в новій композиції, запульсує в новому ритмі. От ти і стався після очищення. І можливо, це справді ти. А не той, інший.

 

* “Українська літературна газета”. Громадсько-політичний та літературно-художній двотижневик. Виходить з 2009 року.

22 вересня 2015р.

Теги:

Коментарі

Костак 2015-09-29 / 14:57:45
Шкляреве "Чорне сонце" вартує прочитання. Надзвичайно лірична оповідь про страхіття нашої війни.

714 2015-09-27 / 22:35:43
Дай волю різуну на псевдо Hentes, він і Шекспіра заборонить.

Адмін 2015-09-27 / 20:55:40


Hentes, будете тролити - забаню. Крапка


Hentes 2015-09-27 / 20:46:57
Я людина малослівна, але те, що таке кров і м’ясо, повірте, ліпше знаю за Вас. Через що й здивувася, коли Ви літературу змішали з фаршем.

Ребрик 2015-09-27 / 19:46:45
Але ж я до вашого свинського діла не пхаюся. То чому б вам лізти в літературу?

Hentes 2015-09-27 / 18:40:03
Ніяк не доберу,кого має на увазі автор, коли часто перераховує у своєму тексті: ми, нас, шматок до шматка, реструктуризація, кавалок живого м’яса. Можливо, ділиться начинкою до гурки, шойта та ковбаси? Деталізуйте мейсарошам на замітку, будьте такі добрі.

Ребрик 2015-09-27 / 17:14:50
При цій нагоді варто б згадати три "Часи..." Юрія Щербака, окремо й "Час тирана", який подієво до сьогодення найближчий. Це взагалі у фантастичний спосіб передано цивілізаційні процеси, в епіцентрі яких опинилася Україна. Крові й жертв аж тут не бракує. Щербак і Гуменюк з одного поля. Хоча й абсолютно різні стильово. Гуменюкові справді достатньо фрази там, де Щербак розгортає десятки сторінок тексту. Новий роман Василя Шкляра "Чорне сонце" з цього ж ряду. І дякувати Богу, що в Україні багатьма митцями достойно артикулююється мілітарна тема. Бо нам, традиційно трактованим гречкосіями, мілітарного духу (та й досвіду) упродовж століть бракувало. Його мусимо культивувати в собі. І художній простір з цим може упоратися якнайефективніше. Ще б ми так, як, скажімо, в прозі й поезії, прозвучали телесеріалами й кіно, - ото було б дійсним утвердженням у нинішньому (такому підлому й цинічному) світі.

714 2015-09-27 / 16:43:23
Тернинко.2015-09-27 / 09:11:42. Може ви б про це з Путіним поговорили? Про кров, яку отой окупант пролив в Україні.

Василь Горват 2015-09-27 / 12:23:04
Просто таки купався в крові... чув, як говорить кров... Дійсно – в житті так не буває... або - стоять жоржини мокрі-мокрі, сплять діамантові жуки... Хіба бувають діамантові? А якщо так, чи можуть спати?

Тернинко 2015-09-27 / 09:11:42
А чи не забагато крові у цього вашого класика? Якісь нереальні ситуації й цілком алогічна поведінка героїв: «...Години зо дві я волочив його за собою, грів свої закоцюблі від холоду руки об нього, вже не живого, ще теплого; він віддавав мені своє останнє тепло. Спершу я намагався ухилитися від того потоку крові, але в мене нічого не виходило. Я просто-таки купався в крові ворога – незнайомого чоловіка, я чув голос його крові; уперше в житті я чув, як говорить кров...»

Костак 2015-09-26 / 12:24:20
Борис Гуменюк: «...Стоять соняхи, наче не на власних ногах, не на власній землі, а на проте¬зах, стоять – красиво, крутять голівка¬ми, наче діти-дауни у бік кожного вибу¬ху. Їм – цікаво. Вони – нічого не розумі¬ють. Шкода їх.
Коли підійти ближче і роздивитися, то можна помітити, що поряд з кожним молодим соняхом досі стоїть старий, минулорічний, обезголовлений, посіче¬ний осколками, попалений, як тінь. По¬ряд із живим стоїть мертвий, підпирає його, дає йому опору, прикриває його своїм тілом, якого, коли дивитися зда¬леку, спершу навіть не видно, але він – є, він – стоїть...»
Класика.

Інтерес 2015-09-24 / 18:16:45
"Мене придумала війна...
Петро Скунць".

Я придумав війну.
Сатана

Кришеник 2015-09-22 / 14:58:46
Гуменюк став першим, чиї вірші відгукнулись на російсько-українську війну. В них відчувалася емоційна глибина і була справжність. Тепер вже й проза. І це цікаво.


Іван Ребрик
Публікації:
Найпотужніше в українському світі слово на вшанування Володимира Гнатюка
Зарваниця. Пам’ять єдиної неподіленої Церкви першого тисячоліття
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. XIV. Володимир Гнатюк
/ 1Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки.XIII
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІІ
Україна вітає Миколу Мушинку
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІ
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. X. Сторіччя Українського Вільного Університету
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. IX. Іван Іванець
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. VIII. Іван Панькевич
/ 6Возз’єднати...
/ 2Інакші. Дмитро Федака
Звернення учасників Революції Гідності
/ 2Володимир Задорожний: Василь Кукольник
Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VII. Зореслав
/ 1Дві непроминальні дати нашої історії: Йоанникій Базилович та Михайло Лучкай
/ 5Світ прийшов до Курова
/ 1Чергове число "Екзилю"
/ 1Отчий поріг Миколи Мушинки
/ 3Володимир Кришеник: Гальмівні сліди на перегонах ліквідаторів України
Чверть століття "Ґражди"
/ 9Війна і Мир на сторінках "Новин Закарпаття"
Аркадій Шиншинов і його зелене чудовисько
/ 3Літературна сенсація
/ 3Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VI. Федір Ґоч
» Всі записи