ЄДИНИЙ У СВІТІ КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ТЕАТР

Фото із вистави «Аршин мал алан»
Фото із вистави «Аршин мал алан»

 
Кримськотатарський академічний музично-драматичний театр уже всьоме приїздить до Мукачева на міжнародний театральний фестиваль етнічних театрів держав СНД і єврорегіону  «Етно-Діа-Сфера». На цьогорічному  ювілейному  XV-ому фесті, що проходив з  11 по 17 травня, театр з Сімферополя став головним гостем. 
 
Як розповів організатор «Етно-Діа-Сфери», художній керівник та  головний режисер  Закарпатського обласного державного російського драматичного театру Євген Тищук,  це єдиний у світі театр кримських татар і  мукачівці з  ним тісно співпрацюють. Художній керівник  Кримськотатарського театру Білял Шевкетович Білялов є засновником і генеральним директором Міжнародного театрального фестивалю «Кримський ковчег», на якому Закарпатська російська драма  вже побувала  чотири рази. Крім того, сімферопольці поставили одну із п’єс Євгена Тищука.
 
Цього разу кримськотатарський театр  привіз на фестиваль чудову оперету «Аршин мал-алан»  і у Мукачеві відбулася її прем’єра на українській мові. Зауважимо, що всі свої вистави кримські татари грають рідною мовою. Музична комедія зібрала  повну залу і мала великий успіх. Мукачівський глядач аплодував стоячи і довго не відпускав акторів зі сцени, дуже сподобалися танці і вокальні номери.


 

                     Є.Тищук, Б. Білялов, А. Кримусь, Р. Бекташев


Можливість оцінити гру кримських гостей отримали і ужгородці, які вперше приймали сімферопольців на сцені Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру імені братів Шерегіїв. Реакція була таж сама, захоплені вигуки «Браво!» та довгі вдячні аплодисменти. Звісно, що і журналістський клуб «Театрал» скористався нагодою, щоб поспілкуватися з керівництвом Кримськотатарського театру та довідатися не тільки про його діяльність, але й про ситуацію в Криму.
 
За словами художнього керівника  Кримськотатарського академічного музично-драматичного театру Біляла Білялова, після відвідин Закарпаття, де відчувають  себе як  дома, були заплановані  гастролі у  Львові, Дрогобичі, Коломиї, Луцьку, але у зв’язку з подіями в Криму, із забороною проведення мітингу в Сімферополі по відзначенню 70-ї річниці  депортації кримськотатарського народу, вирішили повернулися додому і у день вшанування жертв депортації бути разом із своїм народом. 
 
На фестиваль вперше привезли виставу на українській мові. «Для нас було принципово важливо зіграти спектакль державною мовою, щоб показати наше відношення до України, до цієї землі, наше з нею єднання», - каже Заслужений діяч мистецтв України, Голова Ради театральних діячів Криму. 
 
Театр  на колесах
 
Що ж до самого театру, то театральній трупі, яка  грає сьогодні, у вересні цього року виповнюється 25 років. Хоча кримськотатарський театр бере  початок з 1900 року, кілька років тому святкували тільки його 70-річчя. На жаль, вже немає покоління акторів, які працювали до війни. Адже після депортації у 1944 р. майже 50 років театр не існував. Відродився він в 1989 році, кістяк його склали випускники українських театральних вишів Києва, Харкова, Сімферополя. За цей час театр поставив понад 100 вистав, близько 70 разів виїжджав на гастролі і фестивалі закордон. 


 
В театрі працює 150 осіб, це актори, оркестр, балет. Враховуючи те, що це єдиний театр кримських татар у світі, вимушені працювати в багатьох жанрах: трагедія, драма, музична комедія, вистави для дітей, класичні та фольклорні концерти, лялькові спектаклі. У зв’язку з тим, що кримські татари складають на даний час близько 14 % населення Криму, то трупа весь час гастролює, можна сказати, що це театр на колесах. В місяць дають близько 25 вистав,  60-70 % з яких це робота на виїздах: Ялта, Джанкой, Севастополь, Бахчисарай, Євпаторія, Феодосія. В середньому в рік 4-5 раз виїжджають закордон. Якщо в Криму живе близько 350 тис. татар, то в Туреччині, яку відвідали з десяток раз, -  до 5 млн. 
 
Режисер-постановник театру,  заслужений діяч мистецтв України Ринат Бекташев розповів про саму виставу, яку привезли закарпатцям. «Аршин мал алан» - це найпопулярніша  оперета, написана азербайджанським  композитором, публіцистом та  драматургом Узеїром Гаджибековим 100 років тому.   Вона навіть була екранізована. Ментальність цієї вистави дуже близька кримськотатарському народу. Актори співають вживу на кримськотатарській мові, а говорять українською. Вистава розповідає про національні традиції одруження, засновані на законах шаріату, і намагання молоді їх трансформувати до новий умов життя.  Нове покоління мріє створювати сім'ю, засновану на любові, а не на виборі батьків.


 
Стосовно кримськотатарської драматургії, то її як такої не існує через важку долю народу. До наших днів збереглося лише дві національні п’єси, інші були знищені при останній депортації. Користуються азербайджанськими, турецькими, узбецькими  п’єсами, які переносять на кримськотатарське підґрунтя, та світовою класикою (наприклад, Шекспір, Гоголь, Чехов). Сучасна кримськотатарська драматургія – це десяток п’єс, авторства самого Рината Бекташева. Окрім кримськотатарського театру, в Кримі працюють  9 театрів,  6 з яких мають власні трупи. 
 
Кримськотатарська  спільнота, крім театру, має ансамбль пісні і танцю «Хайтарма», фольклорний ансамбль «Крим», бібліотеку і музей. Із 598 шкіл Криму 14 – кримськотатарських, 4 - українські, а решта - російські. Висновки, хто кого утискав на півострові напрошуються самі
 
Боротьба  тільки починається
 
Цього року театр мав  багато запрошень закордон, в тому числі  і в США, але поки вимушений відмовитися від них у зв’язку з політичною ситуацією. 
 

Стосовно подальшої діяльності театру, то керівник не будує жодних планів, бо нема впевненості в завтрашньому дні. Навіть цей приїзд на Закарпаття, що був їх ініціативою і  несанкціонований кримською владою, може бути їхнім останнім виїздом. Російська влада вимагає від них лояльності, пропонуючи співпрацю та фінансову допомогу. Колектив  до цих пропозицій  ставиться негативно. 
 
На думку Б. Білялова, відмінність кримських татар і українців полягає у їхньому ставленні до незалежності. Україна 24 роки тому отримала незалежність і сприйняла її як належне, як дар з неба. А за незалежність треба боротися, тільки тоді її цінуєш. Татари ж за свою незалежність боролися століттями, пережили три депортації. Їхні  діти вже звикли жити у вільній країні й не хочуть повертатися до рабської психології тоталітарного сусіда і  залишатися на окупованій Росією землі. Кримськотатарська молодь  попросила привезти з України жовто-блакитні  прапори.  Отож, боротьба тільки починається!
 

02 червня 2014р.

Теги:


Оксана Чужа
Публікації:
Україна-Росія: бої тривають
Дерев’яні церкви Закарпаття уже майже століття утримують цікавість чехів
Дев’ять квадратних метрів України
/ 1Чехи розвінчують криваві міфи про бандерівців
/ 1Як отримати гранти мігрантам у Чехії
У Празі відкрили пам'ятну дошку Героям Небесної Сотні
/ 1Росія програє війну з Україною
/ 9Світлина з Mайдану стала фотографією року в Чехії
/ 1Слідами Альфонса Мухи
/ 5Чеський геній, якого повинні були забути
Креативний кінозал як альтернатива кінотеатрам
Українська експериментальна бандура: США-Чехія
Виставки для сліпих
«Сонячність» поета Василя Вовчка
/ 2Піонер німецької барокової графіки
/ 7Шевченкова Катерина на чеський манір
/ 2Пам'яті владики Івана Маргітича
/ 4Спогади, що сповнюють гордістю
/ 4Відірватись від землі
/ 4МЕТАМОРФОЗИ
/ 4Кілька слів про сучасний архів
/ 7Європейська столиця квітів – Кейкенхоф
/ 1Така різна любов
/ 1Легенда про поліську отаманку Марусю
/ 4«Розмір – не головне», – вважають мешканці німецького Амбергу
» Всі записи