Соціологія, Майдан і війна

26 лютого Соціологічна асоціація України зробила заяву, зміст якої полягав в тому, що ігнорування громадської думки стало однією з причин глибокої кризи і закономірного краху влади. Її на своїй сторінці у Фейсбуці поширив голова Закарпатського відділення асоціації Олександр Пелін.

Я мав необережність відразу відреагувати в коментарях, зауваживши, що пан Пелін свого часу підігрував владі і таким чином потурав її самообману та відчуттю безкарності. Але я допустився прикрої помилки в термінології, бо замість слова «ефективність» вжив «довіра», що з точки зору науковості є некоректним. Чим і скористався О.Пелін, звинувативши мене у наклепі. Але «немає лиха без добра», бо це дало привід більш глибоко розібратися у ситуації, повернувшись до тих сумнозвісних досліджень осені 2012 року.

Тим паче, що найближчим часом Україну чекає ціла лавина нових виборів, починаючи від президентських і закінчуючи сільськими радами. Тому маніпулювання та різноманітні ігрища навколо громадської думки набиратимуть нових обертів.

Почну зі своєї відповіді у соціальній мережі. Оскільки коментар давався у Фейсбук, то дійсно визнаю, що не достатньо прискіпливо поставився до термінології. Справді, у О. Пеліна мова йде не про абсолютну довіру, а про ефективність.

«Рівень довіри до соціальних і державних структур не є пропорційним інтенсивності користування їх послугами. Розбіжність між інтенсивністю користування і рівнем довіри до соціальних і державних структур можна розглядати як ефективність їх діяльності (табл.8).

Ефективність діяльності державних структур та інших соціальних інституцій (%)

 

 Інтенсивність  користування

 Рівень довіри

 Коефіцієнт  ефективності

 Профспілки

6,0

33,6

+27,6

 Церква

58,8

82,0

+23,2

 Місцеві державні  адміністрації

5,3

25,1

+19,8

 Місцеві ради

13,3

32,7

+19,4

 Громадські організації

21,1

39,5

+18,4

 Міліція

3,9

21,0

+17,1

 Суди

1,8

10,5

+8,7

 Прокуратура

0,5

7,7

+7,2

 Друковані видання

60,3

59,7

-0,6

 Телебачення

85,2

78,8

- 6,2

Інтернет

49,4

42,7

-6,7

Виходячи із проведених розрахунків, можна стверджувати, що найбільш ефективний вплив на громадян області мають профспілки, а церква, незважаючи на високий абсолютний рівень довіри, дещо поступається їм. Місцеві державні адміністрації та місцеві ради небагато програють лідерам ефективної діяльності.  Достатньо ефективною є діяльність правоохоронних структур: міліції, судів і прокуратури. НЕЗВАЖАЮЧИ НА НИЗЬКИЙ АБСОЛЮТНИЙ РІВЕНЬ ДОВІРИ ДО МІЛІЦІЇ, СУДІВ ТА ПРОКУРАТУРИ, ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ ЗНАЧНО ВИЩЕ, НІЖ У ЗМІ. Розбіжності між частотою користування і рівнем довіри ЗМІ доводить невисоку ефективність їх діяльності. Високий абсолютний рівень довіри громадян Закарпаття до ЗМІ обумовлений більшою доступністю до населення.

В силу відносно низької інтенсивності користування послугами місцевих державних адміністрації та місцевих рад, у перспективі можна очікувати зростання ролі органів державної влади і громадських організацій в управлінні державними справами, підвищенням їх впливу через різноманітні дорадчо-консультативні та експертні органи, створені при державних структурах, на відповідні управлінські рішення», - стверджує О.Пелін.

Яка ефективність діяльності міліції, судів, прокуратури вкупі з державними адміністраціями в порівнянні із засобами масової інформації беззаперечно довели події української революції, коли за чотири місяці обвалилася вся система державного управління, а представники цих органів влади не знають, куди себе подіти від сорому, безсилої злоби та відвертих кримінальних злочинів. І здійснив це народ, який має свою думку, а не купка екстремістів, про що просторікувала провладна пропаганда.     

Тому якщо прибрати жонглювання термінами, то по суті вважаю такі висновки Олександра Пеліна маніпулятивними. Причому з чітко визначеною метою –  підігрування, підлещування владі. Бо така гра цифрами не має нічого спільного з реальністю, а заплутує її. Наприклад: інтенсивність користування послугами депутата - 5%; рівень довіри – 25%; коефіцієнт ефективності +20. Інший депутат: інтенсивність користування – 80%; рівень довіри – 60%; коефіцієнт ефективності – -20. Про що говорять ці цифри. Що першого мало хто знає. З байдужості, чи зі страху, чи через підкуп чверть виборців відповідає, що довіряє йому і ніби він ефективний. А в другому випадку дійсно реальна робота депутата за цифрами виглядає ніби неефективною. Отак утворюється велика брехня і недовіра до цифр, статистики, в тім числі до соціології . Та й зрештою, з точки зору здорового глузду кому потрібна така міліція, прокуратура і суди, якщо громадяни до них не звертаються, бо бояться. А з іншого боку, їм потрібні ЗМІ, бо вони ними інтенсивно користуються, хоча й ставляться до них по-здоровому критично.

Додам ще факт, який знають усі, хто займався практичними опитуваннями, що завжди існує значний відсоток респондентів, які без розбору відповідають «довіряю/не довіряю», навіть не вникаючи в зміст питання. Тому така ускладнена гра з цифрами є цілком беззмістовною.

Відтак загалом маніпуляції з громадською думкою, як виявилося, є надзвичайно небезпечними, в першу чергу, для самих маніпуляторів. Свіжий приклад. Ф.Ващук ніби формально впевнено виграв вибори в УжНУ з перевагою у 95 голосів (193 проти 98). Але породив таку ненависть до себе, що через два роки після зміни політичної ситуації це вибухнуло студентсько-викладацьким повстанням, до якого долучилася громадськість. В результаті - з ганьбою покинув посаду. Так само відбувалося з мажоритарними виборами у парламент, багатьма місцевими виборами і тому подібне. Навіть демократично обраний президент, коли почав відверто брехати та ігнорувати волю виборців, не знайшов нічого кращого, ніж вдатися до грубої сили, а потім боягузливо тікати. Нині сучасні маніпулятори намагаються гратися з референдумами, сподіваючись на обмані зберегти залишки впливу, проте не хочуть розуміти, що подібно до Швондера першими стануть жертвами Шарікових. Це повною мірою стосується не лише колишніх прихильників режиму Януковича, а і його противників. Тому напередодні масових виборів та й в подальшому хотілося б сподіватися, що досвід таки чомусь навчить. Тим паче, активні українці достеменно переконали світ, що вони не бидло, а справді громадяни, достойні сучасної цивілізації.   

P.S. Достатньо символічно у соціальних мережах виправдовувати О.Пеліна, не розуміючи суті питання, почав привладний «ре новатор» площі народної в Ужгороді В.Павлей. Не знаю, чи потрібен Олександру такий союзник, але це красномовно свідчить про те, на яку сторону барикад (слова Павлея) тягнуть колись в цілому непоганого науковця.

P.P.S У зв’язку з останніми подіями можна твердо висловити переконання, що в даному випадку ні реакції громадян Росії, ні, тим більше, реакції українців та світової спільноти Путін не прорахував і тому недмінно зазнає поразки. Страх пострадянської олігархічної бюрократії остаточно позбавив її розуму. Тому Путіна і Ко в жодному випадку не можна назвати виразниками інтересів навіть власного російського народу.

01 березня 2014р.

Теги:


Віктор Пащенко
Публікації:
/ 6Вибори в Словаччині: Притча про вовків
/ 4Символіка Незалежності
/ 14Перемога розуму над інстинктом
/ 36Мукачево. "Падіння" Турула
/ 4Коса на камінь. Рух підтримки закарпатських військових проти правоохоронців
/ 5Орбан як Путін
/ 7До тричі, або Чому Україна вже виграла цю війну
/ 5Закарпатський переворот №3
/ 9Про Балогу, Москаля, Медведчука та політичну історію Закарпаття
/ 7"Переворот" в Закарпатській облраді: перерозподіл старого і опіка Києва
/ 14Десакралізація влади як шанс до реального самоврядування
/ 11Андріїв – Щадей: крок вперед, чи два назад?
/ 5Ужгород політичний (післямова виборів 2020)
/ 1Ужгород політичний. Ч. 5
Ужгород політичний. Ч.4
/ 2Ужгород політичний. Ч.3
Ужгород політичний. Ч. 2
/ 1Ужгород політичний. Ч.1
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч.15. Закінчення
/ 5Політичні трансформації Закарпаття. Ч.14
/ 4Політичні трансформації Закарпаття. Ч.13
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 12
/ 2Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 11
/ 2Політичні трансформації Закарпаття. Ч.10
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 9
» Всі записи