«…Люди ж мене щосили в люди ж таки штовхнули»

9 травня моєму батьку, письменнику Володимиру Фединишинцю стукне 70. З нагоди ювілею я починаю його серйозно піарити. Отже, у 1989 році, мовити б, у пік горбачовської Перебудови узріла світ чергова збірка поезій «простого хлопця з Репинного», яка називалася «Симетрія». Акцентую: це було перше безгонорарне видання не лише в Зоряному Краї, а може, і в Імперії зла – Радянському Союзі, що вже дихав на ладан. Відмовитись від плюс-мінус 2000 (!) рублів заради якнайшвидшого оприлюднення свого доробку було тоді сміливим, навіть відчайдушним кроком. Наразі з цієї книги знайомлю вас зі зворушливим віршем  «Життєві парадокси». До речі, цей вірш дуже любив, зокрема, і письменник, перекладач Юрій Шкробинець (1928-2001).

 

Люди мене обнімали.

Люди мене любили.

І до небес здіймали.

Люди – жорстоко били.

 

І на руках красиво

Люди мене носили.

Люди ж мене, як мливо,

Десь на межі опустили.

 

Люди мене хвалили,

Люди мене й ґанили.

Словом різким палили.

Свідки ж байдужі нили.

 

Люди мене й гасили,

Всяку біду чинили.

Я вас боявся, люди, –

Все ж ви мене зманили

 

В дивну любов – без слова.

В дивну красу – без цвіту.

В себе тікаю знову,

Знову вернусь до світу.

 

Це – до людей, що били,

Напростувавши – гнули…

Люди ж мене щосили

В люди ж таки штовхнули.

Збірка поезій "Симетрія" була першим безгонорарним виданням на теренах комуністичного Закарпаття.

Михайло Фединишинець, Закарпаття онлайн.Блоги
29 січня 2013р.

Теги: Володимир Фединишинець, Юрій Шкробинець

Коментарі

Михайло Фединишинець - Слов"янинові 2013-02-03 / 12:17:19
Одне слово, у випадку чого я стану другим Стусом, а ви - другим Світличним. Правда, можна й навпаки...

Слов’янин 2013-02-02 / 19:38:56
"в Україні встановлюється авторитарна влада - і народу по барабану. Час вимагає сучасних Стусів і Світличних...".
Спочатку світові являються Сталіни, а вже потім Стуси та Світличні. Інакше в житті не буває. Не слобудно бігти перед паротягом.

Михайло Фединишинець - Слов"янин 2013-02-01 / 21:49:58
Можете мати на увазі конкретно Фединишинця, а можете й не мати - це не міняє суті. Про Леніна й партію писали майже всі, в тому числі й крайові спісователі. Хтось свято вірив, хтось вилизував обкомівцям, перепрошую, гузицю, хтось робив кар"єру, хтось вислужувався, а хтось це все поєднував. Зрештою, збірка не могла побачити світ без так званого вірша-паровоза. До речі, я нікого не звинувачую, а лише констатую. Я б міг трохи пожонглювати й прізвищами, але не хочу. Знаєте, якби в Радянському Союзі, а точніше в УРСР було бодай сто Стусів, імперія рухнула б швидше. Але навіщо в таку далечінь озиратися: ось нині в Україні встановлюється авторитарна влада - і народу по барабану. Час вимагає сучасних Стусів і Світличних...

Слов’янин 2013-02-01 / 20:45:20
Такі знані поети як Павличко, Драч, Яворівський, не кажучи про дрібніші фігури, писали про Леніна і партію. Цікаво - від святої віри чи від тримтячого очка? А може від чогось іншого? Їх перехід до "опозиції" співпав у часі з закінченням у творчих спілок гарантованих гонорарів, дармових квартир та інших благ. Якщо послухати цю публіку (я не маю на увазі конкретно Фединишинця), то сьогоді виявляється, що кожний другий з них був... дисидентом і їх "пресував" КДБ... Але чомусь реально страждали одиниці, такі як Стус. Зручно бути героями та мучениками заднім числом.

Михайло Фединишинець - Слов"янинові, генію коментів 2013-01-31 / 23:32:48
Сарказм - ніде правди діти! - дотепний, але паралель - невдала. Тягне по-чорному погуморизувати, але ім"я Стуса стримує. Правда, пане Слов"янине, я переконаний, що коли геній страждав за свої переконання, за Україну в таборах, у вас тремтіло очко лише при згадці його імени. Це ви нині за Неньку розпинаєтеся в коментах.

Слов'янин 2013-01-31 / 21:05:13
"Били, гноїли, ганили, опустили"... Мабуть в реальному житті автор цих слів жорстоко постраждав? Майже як Василь Стус.